Лобізм та його вплив на формування державної політики, страница 5

По-четверте, лобізм таїть у собі чималу небезпеку "розмивання" народовладних підвалин суспільства, перетворення демократичних інституцій у потужний інструмент окремих владних груп.

По-п'яте, лобістські заходи виступають за певних умов і у формі прояву соціальної несправедливості. Як показує соціальна практика деяких західних держав, результативність лобізму великого бізнесу незрівнянно вища (головним чином у виді фінансово-матеріальних можливостей), чим у інших груп і структур. Така ситуація, що повторюється постійно, здатна дестабілізувати обстановку, дисбалансувати інтереси, сприяти зростанню напруженості.

По-шосте, лобізм найчастіше блокує дійсно потрібні управлінські рішення, перешкоджає задоволенню суспільно корисних інтересів, сприяючи здійсненню інтересів чиновницьких.

По-сьоме, цей засіб іноді істотно заважає стабільної і оперативній державній політиці, тому що його може бути спрямовано, наприклад, на постійний перерозподіл бюджету, на часту зміну пріоритетів, на посилення позицій однієї гілки влади при одночасному ослабленні іншої тощо.

По-восьме, лобізм може використовуватися і з "найпрозаїчнішими" цілями – як інструмент збагачення окремих прошарків, еліт [36].

"Лобізм як такий – це існування могутніх груп людей при владі, які вдаються до усіх можливих заходів для перерозподілу матеріальних ресурсів і благ на свою користь" .

Лобізм, як і будь-який інший соціальний засіб, може бути застосовано або на благо всьому суспільству (у кінцевому рахунку, звичайно), або у вузькопартійних, вузькогрупових і інших "вузьких" інтересах. Усе залежить від соціально-економічного, політичного і культурного тла, від обставин, що можуть наділити лобізм як плюсами, так і мінусами.

Для того, щоб він приносив користь значною мірою всьому суспільству, необхідні відповідні умови: реальна дія демократичних інституцій і норм, економічна і політична стабільність, свобода засобів масової інформації, стабільне громадянське суспільство і тощо.

Тільки за наявності такого набору факторів збільшуються шанси на використання лобізму в соціальних інтересах, він починає "працювати" у загальносоціальних (загальнолюдських) режимах.

За умов же економічної, політичної і духовної кризи, перехідних періодів, непередбачуваності, коли кожен прошарок, клас, група прагнуть "вирвати шмат" саме зараз, лобізм виходить з цивілізованих меж і набуває більше мінусів, аніж плюсів.

Не дивлячись на те, що робота лобістів часто відбувається на межі дозволеного, не дивлячись на те, що в політиці країн Заходу не рідкими є скандали, які пов'язані з використанням незаконних методів лобіювання, лобізм сам по собі – це високо кваліфікована діяльність, що є інтегральним елементом демократичної політичної системи.

З політичної точки зору лобі, лобізм – це система і практика реалізації інтересів різних груп (спілок, об'єднань) громадян шляхом організованого впливу на законодавчу і виконавчу діяльність державних органів.

Політичний смисл полягає в наступному:

1. Лобістські групи виконують функцію посередництва між громадянами і державою. Це посередництво має місце, головним чином, в сфері обміну інформацією. Безпосередньо пропущене через інтерес знання самих громадян, сконцентроване в лобістських структурах, іноді виявляється набагато більш важливим, як з точки зору формальної точності, так і з точки зору легітимності рішень, що приймаються. Це доводить, що лобізм, в ідеалі, не є однобічним процесом. Групи тиску досягають зиску для себе, але й забезпечують прийнятні умови сприйняття суспільством і певними групами населення законів, що приймаються, і державних заходів.

2. Лобізм виконує функцію організації плюралізму суспільних інтересів. Процеси лобіювання завжди здійснює невелика група людей, але результати лобіювання мають значні наслідки і торкаються в окремих випадках великі прошарки населення країни, особливо економічні сторони його життя.