Лобізм та його вплив на формування державної політики, страница 17

В Україні з початку 1990-х рр. і до нашого часу відбувається зміна корпоратистських лобістських структур. За досить короткий час наша країна пройшла цілу низку етапів розвитку лобізму:

–  корпоратистська організація груп інтересів і впливу в умовах жорсткої автократичної влади;

–  групи інтересів і впливу за спроби ліберальної перебудови, коли розсипались стабільні старі структури, і на їх місці стихійно складались процеси плюралістичного лобіювання;

–  початок формування нового корпоративного представництва інтересів;

–  формування могутніх лобістських угруповань, що прагнуть виступати практично як партнери держави.

Початок формування нових лобістських структур було покладено вже у 1992 році, коли почався пошук соціальних верств і груп інтересів, що готові були підтримати "уряд реформаторів". Проте, наївність такого кроку стала дуже скоро зрозумілим. Тому українські уряди стали проводити політику, що відповідає інтересам торгівельно-фінансових і експортно-сировинних угруповань. Це було початком надбання партнерів і одночасно початком формування корпоратистських лобістських структур. Уряди прагнули перетворити їх на свою політичну опору.

Аналітики визначають три можливих сценарії розвитку стосовно проблематики лобізму в Україні.

1. Лобістські структури, розуміючи, що за сьогоднішньої ситуації саме вони виявляються виразниками інтересів досить значних груп людей почнуть діяти в їх інтересах, встановивши певні рамки своїх дій, прагнучи знайти можливі шляхи для узгодження інтересів окремих галузей і регіонів.

Такий шлях веде до прийняття законодавчих актів про лобізм. Навряд вони, у разі прийняття, будуть всіма дотримуватись. Але навіть встановлення певних рамок впливу лобістських груп і відкритість цього процесу могли б стати основою для створення системи цивілізованого плюралістичного лобіювання. Якщо отримає розвиток цей варіант, то він може призвести до оформлення дієвих політичних партій.

2. Лобістські структури, використовуючи нинішню політичну ситуацію, будуть прагнути до повного захоплення влади і знищенню своїх супротивників, організовуючи боротьбу всіма доступними засобами. В результаті таких подій лобіювання неминуче буде мати кримінальний характер. Це в свою чергу приведе до критичного рівня корупції у владі.

3. Обмеженість ресурсів і політична нестабільність роблять неминучою боротьбу лобістських угруповань, що є в тому чи іншому секторі економіці і суспільства, за право монопольного представлення певних інтересів. В свою чергу, влада, що змушена долати кризи, буде надавати таку монополію в обмін на політичну підтримку.

Зрозуміло, що в реальному житті корпоратистська система буде являти сполучення корпоратистської і плюралістичної організації лобізму.

На переконання дослідників, найменш реалістичним є перший шлях. Для його здійснення вимагається, передусім, існування достатньо сильного тиску на адміністрацію і законодавчий орган з боку "третього сектору", тобто недержавні громадські організації (НДО), що складають основу громадянського суспільства. Поки що НДО в нашій країні, на відміну від влади та бізнесу, не володіє достатньою силою і каналами впливу.

Потрібний постійний тиск громадськості і законодавців по створенню правової основи плюралістичного лобізму. В першу чергу повинна бути прийнята ціла низка законів, що регулює і обмежує лобістські впливи.

В розвинутих демократичних країнах поява цивілізованого лобізму потребувало десятиріч, або навіть століть розвитку. Україні потрібно використовувати чужий досвід, і, спираючись на нього, випереджати і спрямовувати природній розвиток подій.

Очевидно, Україні і, принаймні, європейським екс-республікам і тут доведеться піти не завжди звіданими шляхами, спиратися на свій історичний досвід, культуру і життєвий уклад, на свої національні традиції. Разом з тим важливо враховувати і наявний світовий досвід.