Написання курсових робіт із загальних основ педагогіки та дидактики, страница 8

29.  Нова педагогічна думка (http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npd/index.htm)

ІІ. Газети:

1.  Все для вчителя

2.  Директор школи (http://www.osvitaua.com/shkilniy-svit)

3.  Освіта (http://www.tyzhnevyk-osvita.net)

4.  Освіта України

5.  Педагогічна газета

6.  Початкова освіта (http://www.osvitaua.com/shkilniy-svit)

7.  Розкажіть онуку

8.  Сучасна школа України (http://www.osvitaua.com/ps)

9.  Управління освітою (http://www.osvitaua.com/shkilniy-svit)

Після того, як дібрано основну й додаткову літературу, слід приступити до її вивчення. Хоча у кожного студента виробляються індивідуальні навички роботи з книгою, важливою умовою ефективності цієї роботи є її правильна організація. Робота над книгою залежить від мотивації навчальної праці, від завдань, які стоять перед студентом. Так, розрізняють наступні види опрацювання літератури:

·  ознайомлювальне читання відбувається тоді, коли ставиться мета отримати про книгу загальне уявлення. Для цього читають титульну сторінку, анотацію, рік видання, назву видавництва, зміст, передмову, висновки. Далі слід ознайомитись із самим змістом книжки, розділами, параграфами, щоб визначити, що необхідно для теми роботи, на що звернути увагу;

·   вивчаюче читання – повільніше, уважніше, з поверненням до розділів, місць, що особливо потрібні і корисні, і які необхідно засвоїти, скласти конспект;

·  вибіркове читання – це так зване пробне читання окремих, довільних місць з тим, щоб „уловити” специфіку, особливості книжки, або читання найважливіших розділів, параграфів, положень.

Читання слід супроводжувати записами прочитаного, тобто будь-яка наукова робота повинна бути задокументована. Положення, які висуває автор, треба підтверджувати фактами, прикладами, посиланнями на результати дослідження і висловлювання відповідних вчених.

Працюючи з науковою літературою, необхідно робити виписки та укладати бібліографічні картки. Ці картки дуже зручні тим, що в процесі накопичення їх можна класифікувати залежно від потреби за різними принципами: алфавітним, тематичним, хронологічним тощо. Картки виготовляються самостійно з цупкого паперу.

Опис книги на картці слід робити ретельно у відповідності до загальноприйнятих правил (з титульного листка книжки, а не з обкладинки, де назва додається іноді скорочено та неточно) у такій послідовності:

1.  Прізвище та ініціали автора (у книзі ініціали стоять перед прізвищем). Якщо робота написана двом або трьома авторами, то їх прізвища подаються на початку опису. Якщо є 4 або більше авторів, книга описується за заголовком (назвою), а автори вказуються в примітці.

2.  Заголовок (назва). Пишеться повно, без скорочень.

3.  Додаткові дані: за чиєю редакцією і з чиєю вступною статтею вийшла книга; порядковий номер видання, якщо він є.

4.  Вихідні дані: місце видання, видавництво та рік видання.

Крім вказаних елементів, які обов’язково вносяться в опис робіт бібліографії дослідження, рекомендується вносити до карток і додаткові відомості – кількість сторінок, анотація, яка розкриває основний зміст книги.

Перераховані вище елементи: прізвище, ініціали автора, назва, вихідні дані, кількість сторінок, анотація – відокремлюються одне від одного крапками.

Залежно від мети роботи і характеру першоджерела, яке використовується, практикуються різні види записів. Найчастіше це виписування з прочитаного окремих положень, фактів, прикладів тощо, як правило, у формі цитат. Цитата повинна бути доказом чи підкріпленням думок автора. Текст, який цитується, береться в лапки і супроводиться посиланням на першоджерело. Посилання робляться і тоді, коли думка автора переказується. Існує кілька способів оформлення посилань. Після цитати в квадратних дужках вказують номер джерела за списком літератури (в кінці курсової роботи) і сторінку.