Розвиток особистості по теорії Э.Эриксона й по моделі А, страница 8

Коли дітей заохочують майструвати, будувати курені й авіамоделі, варити, готовити й рукодельничать, коли їм дозволяють довести почату справу до кінця, хвалять за результати, тоді в дитини виробляється вмілість, здатності до технічної творчості.

Коли батьки бачать у трудовій діяльності дитини одне “баловство” й “мазанину”, це сприяють виробленню в нього почуття неповноцінності. Небезпека цієї стадії - почуття неадекватності й неповноцінності. Якщо дитина отчаивается у своїх знаряддях праці й робітників навичках або займаному місці серед товаришів, то це може відбити полювання до ідентифікації з ними, дитина вважає себе приреченим на посередність або неадекватність.

На цій стадії буйна уява приборкується законами об'єктивного миру, навіть читанням, листом й арифметикою. До того, як дитина, психологічно готовий до елементарної ролі батька, здатний стати біологічним батьком, він повинен побыть у ролі працівника й потенційного годувальника. Він учиться завойовувати визнання, займаючись корисною й потрібною справою.

Оточення дитини на цій стадії вже не обмежується будинком. Вплив не тільки родини, але й школи. Відношення до нього в школі впливає на врівноваженість психіки. Відставання викликає почуття неповноцінності. Він уже переконався на досвіді, що в лоні родини немає здійсненного майбутнього. Систематичне навчання - у всіх культурах відбувається на цій стадії. Саме в цей період більше широке суспільство стає важливим відносно надання дитині можливостей для розуміння значимих ролей у технології й економіці суспільства.

Фрейд називає цю стадію латентної, тому що шалені потяги перебувають у спячке. Але цей лише тимчасовий затишок перед бурою полового дозрівання, коли усе більше ранні потяги знову з'являються в новому сполученні, щоб виявитися підлеглими генитальности.

Соционический підхід. І знову після идущих підряд двох продуктивних функцій включається акцептна: прийшла настав час учитися, накопичувати знання. А виходить, знову прийшов час більшого споживання, чим віддачі.

На цій стадії відбувається вже більше серйозний етап соціалізації: вихід у школу - це вихід у нові, незнайомі ситуації. З родини й близького, турботливого оточення - у суспільство незнайомих людей й у мир незнайомих справ. Дитина намагається у всьому спробувати себе, адаптуватися до самостійного життя. Він уже буває й будинку один, і робить самостійні прогулянки. Таке орієнтування на суспільство, незнайомий мир говорить про активізації блоку СУПЕРЭГО.

Прояву цього періоду нагадують включення третьої функції - рольовий, адаптивної. Вона відповідає тій ролі, що ми беремо на себе при зустрічі з незнайомою ситуацією. Коли недоречно виставляти напоказ свої щирі спонукання, думки й почуття серед незнайомих людей, ми ховаємо їх за маскою, роллю, що відповідає третьої функції. Ці прояви рольової функції погодяться з латентної (схованої) стадією розвитку.

Резюме:

на даній стадії розвитку відбувається важливий етап соціалізації, що відповідає блоку СУПЕРЭГО;

включається акцептна функція цього блоку - третя: головна робота школяра - накопичувати знання, засвоювати шкільну програму, читати книги, крім того він дивиться фільми, довідається багато цікавого про світ з різних джерел, він цікавий і допитливий, але ніякої важливої продукції не робить, так від нього її й не чекають;

функція в ментальному кільці, триває розвиток свідомого: “хочу всі знать” - це про зазначений вік;

ініціативу (3 стадія) і знаходження навичок й умінь (4 стадії) варто віднести до соціального рівня комунікації по В. В. Гуленко: тут дистанція далека (соціалізація не припускає проникнення в душу, спілкування із широким колом людей уже не обмежується близьким оточенням), а комунікація поверхнева (тут не діляться глибинними міркуваннями, а освоюють соціально значимі речі: заповзятливість і трудові навички. У той же час такі особисті почуття, як совість і почуття неповноцінності, не обговорюють зі сторонніми). Соціальний рівень у Гуленко відповідає блоку СУПЕРЭГО;