Розвиток особистості по теорії Э.Эриксона й по моделі А, страница 13

Соционический підхід. Людина тут виступає як експерт, мудрець - включається базова функція. Знову акцептна: зі старих уже ніхто нічого не вимагає. Вони частіше занурені у свої міркування, спогади. Про їх, як і про дітей, необхідно піклуватися: старі й малі.... Люди похилого віку не беруть участь у суспільному виробництві й не роблять на світло потомства, але їхні мудрі ради необхідні більше молодим поколінням. Досвід, знання можуть бути передані учням, читачам, онукам, молодим колегам. “Якби молодість знала, якби старість могла”.

Мені представляється найбільш імовірним, що обсяг інформації, оброблюваною базовою функцією, настільки великий, що повною мірою вона включається в роботу тільки зі знаходженням мудрості. Або ніколи. Про цьому прекрасно написано в статті Г. А. Шульмана []. Будучи з людиною на всіх вікових етапах, підтримуючи його (база, основа особистості) і даючи йому найбільш усвідомлювану інформацію, базова функція, видимо, іде “на крок спереду” людини, веде його за собою. І щоб цілком освоїти неї, потрібний чимала праця душі.

Кілька слів про Самости (це архетип Юнга, що відповідає цілісності особистості). Раніше мені здавалося, що процес Индивидуации (це теж поняття, уведене Юнгом), у результаті якого людина знаходить Самость, це окремий процес або окрема стадія розвитку особистості. Я вважала, що він починається тоді, коли всі функції освоєні повною мірою. Лише потім людина починає осягати свою цілісність, усвідомлювати своє місце у світі, бачити відбиття зовнішнього миру у внутрішньому. І лише читаючи Эриксона, я зрозуміла, що, освоюючи послідовно свої функції, проходячи вікові стадії із властивими ним кризами, людина вписує їх у єдину систему. Свою, і індивідуальну, і типологічну. Це і є процес индивидуации длиною в життя. Він невіддільний від освоєння своєї особистості. І Самость не є щось окреме. Це і є цілісність, несуперечність психіки людини, коли всі функції освоєні успішно й зведені в єдину систему без протиріч. Є думка, що тільки на цій стадії людин по-справжньому починає жити.

Чи досяжна Самость? Чи можна повною мірою освоїти свою базову функцію? Швидше за все, це ідеальний варіант, його, напевно, проходять святі. Але якоюсь мірою й нам це доступно, помнете, на початку статті: якщо “відмінників” у житті вкрай мало, так ми, прості смертні, можемо постаратися бути “хорошистами”.

Резюме:

на цій стадії розвитку продовжують бути включеними сильної свідомої функції, що обробляють великий обсяг інформації й підходять до неї максимально осмислено, це відповідає блоку ЭГО, до речі, Эриксон прямо вказує на актуальність эго на цій стадії;

включається базова функція - перша: навчений досвідом людина виступає на цій стадії як експерт, він знає про життя багато чого, до його думки варто прислухатися;

працює акцептна функція блоку ЭГО - перша: тут уже не потрібна продуктивність, навпаки, старим потрібно наша увага, турбота, повага;

функція в ментальному кільці, свідома: міркування, міркування, розповіді, навчання інших (і повчання) характерні для цього віку;

генерація ідей (7 стадія) і освоєння цілісності своєї особистості (8 стадія) варто віднести до інтелектуального рівня комунікації по В. В. Гуленко: тут дистанція далека (далеко не кожному дорослий, а тим більше, літній людина стане розкривати свою душу, у той же час - загальлюдяність, інтерес до доль людей за межами вузького кола рідних і друзів), а комунікація глибока (передаються знання, дуже важливі, глибоко пророблені, підкріплені життєвим досвідом).

Стадії людського життя й психосоциального розвитку по Э. Эриксону й по моделі А

Стадії

Вік

Завдання етапу

Коштовні якості

Функція

Блок

Соціальна роль

Кільце

I

Оральносенсорна

Перший рік життя

Базисна довіра проти базисної недовіри

Енергія й

Надія

5

Акцептна

СУПЕРИД

“дитина”

Вітальне

II

Мышечноанальна

2-й - 3-й роки життя

Автономія проти сорому й сумніву

Самоконтроль й

Сила волі