Розвиток особистості по теорії Э.Эриксона й по моделі А, страница 5

Эриксон. Ступінь довіри дитини до миру залежить від турботи, що проявляє до нього. Нормальний розвиток відбувається, коли його потреби швидко задовольняються, він довго не випробовує нездужання, його колишуть і пестять, з ним грають і розмовляють. Поводження матері впевнено й передбачувано. У такому випадку виробляється довіра до миру, у який він прийшов.

Якщо він не одержує належного відходу - виробляється недовіра, боязкість і підозрілість.

Завдання цього етапу - проробити необхідний баланс між довірою й недовірою до миру. Це допоможе, уже будучи дорослим, не піддаватися на першу ж рекламу, але й не бути “людиною у футлярі”, недовірливим і підозрілим до всьому й до усім.

У результаті вдалого проходження цієї стадії виростають люди, які черпають життєву віру не тільки в релігії, але й у суспільній діяльності й наукових заняттях. Не минулі вдало цю стадію люди, навіть якщо сповідають віру, фактично, кожним подихом виражають недовіра до людей.

Соционический підхід. Роботу якої функції в моделі А це нагадує? Функції довірливого й некритичного поглинання інформації - п'ятої. Це функція, що приймає інформацію не перебираючи, як немовля їжу. Головне завдання дитини першого року життя - є й рости. Поки він більше нікому нічого не повинен. Схожі завдання в п'ятої функції: це акцептна функція, головне її призначення приймати інформацію, особливої продуктивності тут не потрібно.

Які завдання п'ятої функції в дорослої людини? Йому непристойно “купуватися”, як дитині, на першу ж рекламу, на обман. По п'ятої функції дуже важко розібратися, де можна довіряти, а де виявити недовіру. Однак кожному з нас необхідно виробити в себе деякий ступінь недовірливості й критичності. Це саме відповідає проходженню першої вікової кризи розвитку. Не виробивши в себе необхідного балансу між довірою й недовірливістю, людина або довіряє всім не перебираючи, або не вірить нікому. Все це завдання по проробленню п'ятої функції.

Дуже часто на консультації, коли я розповідаю людині про особливості його п'ятої функції, вона мені відповідає, що саме життя його навчила не бути зайво довірливим, проявляти деяку обачність. Звичайно так говорять досить социализированные люди.

Таким чином, одержуємо:

дитяча довірливість відповідає блоку СУПЕРИД;

включається акцептна функція цього блоку - п'ята;

функція перебуває у вітальному кільці, що відповідає твердженню Юнга про те, що розвиток починається з несвідомого.

Мені здається, що подібність є. Підемо далі?

II стадія. М'язово-анальна

Збігається з анальною стадією фрейдизму.

Вік 2-й - 3-й роки життя.

Завдання етапу: автономія проти сорому й сумніву.

Коштовні якості, що здобувають на цьому етапі: самоконтроль і сила волі.

Эриксон. На цьому етапі на перший план виходить розвиток самостійності на основі моторних і психічних здатностей. Дитина освоює різні рухи. Якщо батьки надають дитині робити самому те, що він може, у нього виробляється відчуття, що він володіє своїми м'язами, своїми спонуканнями, самим собою й, значною мірою, середовищем. З'являється самостійність.

Якщо вихователі проявляють нетерпіння й поспішають зробити за дитину те, на що він і сам здатний, розвивається соромливість і нерішучість. Якщо батьки постійно сварять дитину за мокру постіль, забруднені штанці, пролите молоко, розбиту чашку й т.п. - у дитини закріплюється почуття сорому й непевність у своїх здатностях управляти собою й оточенням.

Зовнішній контроль на цій стадії повинен твердо переконувати дитини в його силах і можливостях, а також захищати від анархії.

Результат цієї стадії залежить від співвідношення співробітництва й свавілля, волі самовираження і її придушення. З почуття самоконтролю, як волі розпоряджатися собою без втрати самоповаги, бере початок міцне почуття доброзичливості, готовності до дії й гордості своїми досягненнями, почуття власного достоїнства. З відчуття втрати волі розпоряджатися собою й відчуття чужого сверхконтроля відбувається стійка схильність до сумніву й сорому.