Маніпуляції у сучасному англомовному політичному дискурсі, страница 8

            ОСНОВНІ                                                       ДОПОМІЖНІ

СЕМАНТИЧНІ               ПРАГМАТИЧНІ                ДІАЛОГОВІ          РИТОРИЧНІ

( КОГНІТИВНІ)

Дискредитація             Побудова іміджу        Контроль над темою      Залучення уваги

Підпорядкування        Формування                Контроль над                 Драматизація

Інформаційна              емоційного настрою  ініціативою                     Стислість

повнота                        Природність                                                        Логічна ясність

                                                                                                                    Ввічливість

Мал. 1. Типи мовленнєвих стратегій

За Т. А. ван Дейком, мовленнєвою тактикою (мікростратегією) вважаємо одну або декілька дій, які сприяють реалізації стратегії. Динамічний характер мовної тактики забезпечує гнучкість мовної стратегії. І. Н. Борисова визначає тактику спілкування як динамічне використання комунікантами мовленнєвих умінь для побудови діалогу в рамках тієї або іншої мовної стратегії [Дейк Т.А.; 166].

Завдання опису мовленнєвих стратегій полягає в тому, щоб представити номенклатуру типових тактик, що реалізують конкретну мовну стратегію. Саме тактики справляють враження дійсно доступних вивченню одиниць – очевидно, вони і є практичним інструментом адресанта.

Про відмінність стратегічного підходу від теорії мовленнєвих актів, слід зазначити, що в теорії мовленнєвих актів об'єктом аналізу слугує окремий вислів, поза діалогом, поза чинниками реального спілкування, а в аналізі мовних тактик враховуються соціальні і психологічні аспекти спілкування. Мовленнєва тактика може включати як одне, так і декілька висловів, мовець може контролювати успіх/ невдачу конкретного мовленнєвого акту на окремих етапах діалогу і корегувати свої мовленнєві дії з урахуванням перлокутивних ефектів. При цьому слід мати на увазі, що специфікою мовленнєвих стратегій взагалі і мовленнєвих тактик зокрема є комплексність використання мовних засобів для досягнення комунікативної мети. Сама послідовність мовленнєвих актів може бути тактично мотивована. З іншого боку, в одному і тому ж вислові можна виявити стратегічні сенси різного порядку.

Як інструмент реалізації тієї або іншої тактики виступають комунікативні прийоми нижчого порядку – комунікативні (мовленнєві) ходи. До них можна віднести операції над базовими категоріями мовленнєвого впливу («свій – чужий», «добре – погано», «вигідно – невигідно», «норма – аномалія» і т. д.), трансформацію моделі світу (Левин, 1974), конструювання загальних пресупозицій, констатацію перлокутивного ефекту і ін.

Матвєєва Г. Г. розподіляє мовні стратегії, залежно від того, на кого з учасників комунікації вони орієнтовані, на дві групи – емотивно-орієнтовані (орієнтовані на відправника тексту) і конотативно-орієнтовані (орієнтовані на одержувача тексту). На відправника тексту, якому відповідає емотивна функція у складі мовленнєвого акту, спрямовані емотивно-орієнтовані мовленнєві стратегії [Матвєєва; 23]:

– мовленнєва стратегія участі/неучасті коммунікантів у мовленнєвому акті. Вона складається з особистого, соціального і наочного мовних планів-варіантів;

– мовленнєва стратегія впевненої/невпевненої мовної поведінки відправника тексту в мовному акті. Вона складається з мовленнєвого плану категоричного вислову і мовленнєвого плану некатегоричного вислову;

– мовленнєва стратегія імовірного оцінювання відправником тексту мовленнєвої події як реальної/нереальної. Вона складається з трьох мовних планів-варіантів: мовного плану реалізованої події, мовного плану нереалізованої події, який може у свою чергу підрозділятися на план обов'язкового, план можливого, план допустового і подібні події, і мовного плану нереальної події.

На одержувача тексту, якому відповідає конотативна функція у складі мовленнєвого акту, спрямована конотативно-орієнтовані мовленнєві стратегії. Актуалізуючи ці стратегії у вигляді своїх мовних планів-варіантів, відправник тексту несвідомо управляє ментальним станом, а також вербальною/невербальною поведінкою одержувача тексту: