Маніпуляції у сучасному англомовному політичному дискурсі, страница 23

Мовна маніпуляція на лексичному рівні реалізується за допомогою слів, фраз і дериватів. Залежно від того, який аспект лексичної одиниці як мовного знаку виявляється задіяним в реалізації маніпуляції, лексичні ІММ можна розділити на три групи – лексико-семантичні, лексико-синтаксичні та лексико-прагматичні.

Інструменти мовної маніпуляції на граматичному рівні використовують особливості морфології і синтаксису. Наприклад, пасивний стан, різні часи дієслова, умовний спосіб, артикль, число іменника і інші морфологічні можливості використовуються в маніпулятивних цілях. Серед виразних синтаксичних засобів необхідно відзначити еліптичні і паралельні конструкції, інверсію, відособлення, вибір комунікативного типу речення.

На текстовому рівні функціонують пресупозіция, імплікатура, іронія, політична метафора, створення «семантичного поля», повтор, аналогія, контраст, коментарі і рефлексиви.

У текстах політичних промов можна виділити ряд маніпулятивних стратегій: стратегія створення позитивного образу об’єкта акцентуації, стратегія оптимальної адресації, стратегія імітації природного спілкування, стратегія вуалювання персуазивного наміру адресанта; а також стратегія створення переконливості висловлювання, стратегія релевантності висловлювання, стратегія привабливості, стратегія акцентування ознак, стратегія зміни, переформування оцінок і думок, стратегія погрози, стратегія ігнорування, стратегія дискредитації опонента, стратегія брехні, стратегія наклеювання ярликів, стратегія ображання та ін.

Всі згадані вище засоби маніпулювання функціонують не окремо, а у щільній взаємодії. Засіб нижчого мовного рівня сприяє ефективності використання засобу вищого рівня. В деяких випадках прийоми, ІММ та стратегії переплітаються, підсилюють загальну силу програмування слухача.

Отже, представлений список технологій не претендує на вичерпну повноту, також як і описання їх функціонування. У зв'язку з тим, що  політичний дискурс є динамічним явищем, відбувається зміна цілей і призводить до виникнення нових ефективних способи їх досягнення, то список технологій залишається відкритим і може поповнюватись.

СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ

1.  Арапова Н. С. ЛЭС, М., 1990. – 618 с.

2.  Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 136-137.

3.  Бєлова А.Д. Поняття «стиль», «жанр», «дискурс», «текст» у сучасній лінгвістиці // Вісн. КНУ. Інозем. філологія. – 2002. – Вип. 32-33. – С. 11-14.

4.  Бессонов Б.Н. Идеология духовного подавления. – М.: Издательство «Мысль», 1987. – 295с.

5.  Блакар Р. М. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия. М., 1987. – С. 5-89.

6.  Васік Ю.А. Адресант як фактор риторичної стратегії політичної промови // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції. Ювілейні четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: «Людина. Мова. Комунікація.» – Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна – 2004. – 293 с.

7.  Войтасик Л. Психология политической пропаганды: Пер. с польского.; Общ. ред. Ю.А. Шерковина. – М. Прогресс, 1981. – 273 с.

8.  Виноградов В.А. Род // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С. 417-418.

9.  Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Речевая коммуникация. – М.: Инфра, 2001. – 272 с.

10. Гончарова Н.В. Аксіологічна структура англомовного діалектичного дискурсу. Автореф. дисерт. на здобуття наук. ступеня к.ф.н. 10.02.04/ Київський державний лінгвістичний університет. – Київ, 2002. – 19 с.

11. Гулан Т.В. Ціннісні структури сучасного рекламного дискурсу (на матеріалі російської комерційної та політичної реклами): Автореф. дис… канд. филол. наук: 10.02.05 – Харків, 2005. – 20 с.