В наданому уривку можна прослідкувати за тим фактом, що навішування ярликів відбувається за допомогою іменника dissidents, оскільки він фіксує стереотип і через свою номінативну специфіку представляє якості людини як постійні.
2.2. Інструменти мовної маніпуляції
Мовні засоби, що беруть участь в створенні персуазивного ефекту, можуть належати до різних мовних рівнів: фонетичного, лексичного, граматичного, синтаксичного; також існує і графічний рівень оформлення вислову.
Маніпулятивний політичний дискурс прагне нав'язати адресатові прийняття суб'єктивної точки зору, «засвоєння» запропонованої інформації. Це викликає негативне, упереджене відношення до всієї політичної реклами. Природно, що політична реклама повинна сприяти розповсюдженню ідей певних політичних сил. Отже, промовець повинен обрати такі інструменти спілкування, яка підштовхнули б адресата до консолідації з запропонованою точкою зору, незважаючи ні на що.
Необхідно пам'ятати про те, що мовленнєві стратегії досягаються за рахунок використання певних мовленнєвих інструментів. «Кінцевою метою будь-якої мовної стратегії є корекція моделі світу адресата» [Іссерс, 1999, 109], і саме вона обумовлює вибір інструментів.
Таким чином, маніпулятивна стратегія спрямована на зняття критичного сприйняття політичного тексту адресатом і формування у нього позитивного емоційного настрою. Тим часом читач розуміє, що політична реклама повинна переконати його, тобто усвідомлює її мету, але не її стратегію, що є непомітною і не маніфестується в мовній тканині тексту, але яка покликана зрештою спонукати адресата до відповідних дій. Саме це положення (прихованість стратегії) дозволяє нам визначити стратегію в політичному тексті як маніпулятивну. Стратегія тут проявляє себе як «план комплексної мовної дії, яка здійснюється мовцем для «обробки» партнера» [Іссерс, 1999, 102]. Таким чином ми розрізняємо загальнополітичну мету (первинну) і стратегічну мету, яка нашаровується на неї в рамках політичного тексту.
Отже випадку зупинимося на виділенні та структуруванні універсальних політичних маніпулятивних засобів за мовними рівнями.
Інструментом мовної маніпуляції (далі: ІММ) стає особливе використання суб'єктом маніпулювання всього різноманіття мовних засобів з метою керування сприйняттям дійсності масової аудиторії. Подальша робота з інструментарієм мовної маніпуляції вимагає їх класифікації. У зв'язку з широко поширеним уявленням про мову як структуру, що складається з ярусів, мовні маніпулятивні засоби доцільно розділити на класи відповідно до того рівня мовної системи, до якого вони належать. В результаті вивчення різних точок зору на стратифікацію мовної системи, були виділені ІММ на фонографічному, лексичному, граматичному і текстовому рівнях. Розгляньмо реалізацію вищезгаданих ІММ в політичній комунікації.
2.2.1. ІММ фонографічного рівня
Інструменти мовної маніпуляції на фонографічному рівні реалізуються в письмовій мові за допомогою фоносемантичних засобів (алітерація, рифмізація і ритмізація), розділових знаків, різних метаграфічних засобів (підкреслення, виділення шрифтом, заголовними буквами). ІММ на фонографічному рівні діляться на три групи. По-перше, на ті ІММ, які мають аналоги і в усній, і в письмовій мові.
Приклад 11: They didn’t just pack their bags, they backed their hopes [HowardDean]: цей уривок є прикладом ритмізації, в сукупності з рифмізацією.
До другої групи відносяться ті фонографічні ІММ, які не мають аналогів в письмовій мові:
Приклад 12:And fellow Americans – Democrats, Republicans, Independents – I say to you tonight: we have more work to do [Barack Obama].
В даному прикладіпаузи виражаються за допомогою тире.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.