З функціональної точки зору можна виділити основні (семантичні, когнітивні) і допоміжні стратегії [].
Основною можна назвати стратегію, яка на даному етапі комунікативної взаємодії є найбільш значущою з погляду ієрархії мотивів і цілей. В більшості випадків до основних стратегій відносяться ті, які безпосередньо пов'язані з дією на адресата, його моделлю світу, системою цінностей, його поведінкою (як фізичною, так і інтелектуальною). До основних макростратегій можна зарахувати []:
1. Інформаційну стратегію – спрямована на отримання інформації від коммуніканта;
2. Стратегію переконання – спрямована на переконання коммуніканта в чомусь;
3. Стратегію спонукання – спрямована на спонукання коммуніканта до мовленнєвої або не мовленнєвої дії;
4. Кооперативна стратегія – спрямована на співпрацю, взаємодопомогу;
5. Змагальна стратегія – спрямована на прагнення показати перевагу мовця над партнером по комунікації;
6. Стратегію позитивної самопрезентації/ дискредитації супротивника – стратегія, обумовлена прагненням справити позитивне враження на коммуніканта;
7. Стратегію ввічливості – спрямована на підтримку комунікації відповідно до принципів ввічливої поведінки, незалежно від тематики розмови і відносин між комунікантами.
Паралельно до класифікації мовленнєвих актів за критерієм цілі (ілокутивною силою), наданою Шевченко І.С., можна представити наступну класифікацію основних комунікативних стратегій [Шевченко І.С., Морозова О.І.; C. 233-236]:
1. Інформативна стратегія;
2. Спонукальна стратегія;
- стратегія прохання;
- стратегія запиту інформації;
- стратегія прийняття забов’язань;
· Обіцянка;
· Погроза;
3. Стратегія встановлення, підтримки контактів;
· Привітання;
· Прощання;
· Вибачення;
4. Перформативна стратегія;
5. Передача емоцій та оцінок.
Допоміжні стратегії/мікростратегії сприяють ефективній організації діалогової взаємодії, оптимальному впливу на адресата. Так, стратегічно значущими є всі компоненти комунікативної ситуації: автор, адресат, канал зв'язку, комунікативний контекст (повідомлення є предметом семантичних стратегій). У зв'язку з цим можна виявити стратегію самопрезентації, статусні і рольові стратегії, стратегії, що створюють емоційний настрій та інші. Комунікативна ситуація диктує і вибір мовленнєвої стратегії, оптимальної з погляду інтенції адресанта. Використання з цією метою непрямих мовних стратегій може бути стратегічно мотивованим, що дозволяє говорити про прагматичні мовленнєві тактики. Розглянуті типи можуть бути об'єднані в один клас – прагматичних (комунікативно-ситуативних) стратегій.
Відповідно до завдань контролю над організацією діалогу застосовуються діалогові стратегії, які використовуються для моніторингу теми, ініціативи, ступеня розуміння в процесі спілкування. Особливий тип стратегічних планів представляють риторичні стратегії, в рамках яких використовуються різні прийоми ораторського мистецтва і риторична техніка ефективної дії на адресата [].
Таким чином, до допоміжних слід віднести прагматичні, діалогові і риторичні типи стратегій.
Функціональна спільність спостерігається між діалоговим і риторичним типом: наприклад, установка на конфліктну поведінку виявляється в способах організації діалогу (навмисно перебільшений контроль над темою і ініціативою) і в риторичних прийомах, що демонструють агресію.
Діалоговий тип мовленнєвих стратегій обумовлений бажанням мовця керувати комунікативною ситуацією. Цілі, звернені до сфери ресурсів того, хто говорить, швидше за все, реалізуються в стратегіях семантичного і прагматичного типу. Наприклад, дискредитація має відношення до такого «нематеріального ресурсу» мовця, як соціальна вага, цінність особи у сфері суспільних відносин.
Розгляньмо типи мовленнєвих стратегій, що виділяє Іссерс О. С [Іссерс; С. 30].
ТИПИ МОВЛЕННЄВИХ СТРАТЕГІЙ
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.