Теоретичні основи розробки стратегії підприємства: Конспект лекцій з дисципліни “Стратегія підприємства”, страница 7

3 Проблемно-орієнтований (цільовий) підхід – спрямований на оцінку наявного потенціалу з позиції забезпечення досягнення поставлених цілей і певну його величину, як рівень відповідності окремих його складових необхідним параметрам.

Для оцінки саме стратегічного потенціалу доцільно використовувати останній підхід.

2.3 Розробка стратегії та структура управління підприємства

У процесі формування стратегії діяльності підприємства бере участь вище керівництво, плановий відділ, керівники та фахівці функціональних підрозділів.

Завдання вищого керівництва - зробити процес формування стратегії доступним і зрозумілим для працівників організації, сприяти максимальному залученню їх до розробки стратегії. Воно визначає загальні цілі розвитку підприємства та основні способи їх досягнення.

Керівництво середніх і нижчих ланок, фахівці підрозділів розробляють оперативні плани. До обов'язків фахівців відноситься також аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, складання прогнозів і сценаріїв розвитку подій. Керівники підрозділів і штатні працівники об'єднують зусилля для оцінки альтернативних стратегій, запропонованих для підприємства.

Необхідно розрізняти керівні рівні з питань стратегії у вузькоспеціалізованих та багатопрофільних підприємствах.

У багатопрофільних підприємств існує чотири рівні менеджерів з питань формування та реалізації стратегії:

1)  виконавчий директор або інший керівник вищої ланки управління, що несе основну відповідальність і керує прийняттям стратегічних рішень;

2)  менеджери, відповідальні за прибуток або збитки окремих виробничих підрозділів (се6кторів, дочірніх компаній, філіалів, представництв тощо);

3)  функціональні менеджери в межах виробничого підрозділу, що керують окремими напрямками діяльності підприємства (виробництво, маркетинг, фінанси та ін.). Їх завдання – забезпечити єдину стратегію для організаційних одиниць і прийняти стратегічні рішення в підлеглій сфері діяльності;

4)  менеджери основних оперативних підрозділів підприємства, що несуть основну відповідальність за детальний розвиток стратегічних планів у підзвітній сфері та реалізацію загального стратегічного плану на своєму рівні.

Підприємства, що займаються одним видом діяльності (вузькоспеціалізовані), мають не більше трьох керівних рівнів (стратегічні менеджери вищого, функціонального та оперативного рівнів).

На малих підприємствах, якими керують, як правило, їх власники, передбачаються один або два стратегічних менеджери, оскільки на таких підприємствах управлінською роботою займається невелика кількість керівників.

Організації, що не займаються виробництвом, теж розробляють стратегії діяльності. В уряді країни, керівництві регіону, області передбачаються менеджери з питань стратегії, які повинні вчасно реагувати, наприклад, на вимоги та проблеми населення, що проживає на підлеглій їм території.

Структура управління підприємства та стратегія його розвитку тісно пов’язані одна з одною.

Організаційна структура управління (ОСУ) визначає підпорядкованість завдань, посад, повноважень і відповідальності, за допомогою яких підприємство здійснює діяльність.

Розрізняють три основні стадії розвитку ОСУ підприємства:

I – проста структура (лінійна);

II – функціональна структура (функціональна та лінійно-функціональна);

III – дивізіональна (філіальна) структура;

I та II відносяться до класичних ОСУ, III – до стратегічних.

На рис.2.1 представлена послідовність розвитку організаційної структури управління підприємства у відповідності до зростання обсягів його діяльності.

Рисунок 2.1. Послідовні стадії структурного розвитку підприємства