Теоретичні основи розробки стратегії підприємства: Конспект лекцій з дисципліни “Стратегія підприємства”, страница 4

3 Стратегічне планування. Наприкінці 1960-х років економічна обстановка в багатьох країнах істотно змінилася. В міру насичення ринку, наростання кризових явищ і посилення міжнародної конкуренції прогнози на основі екстраполяції стали усе більше розходитися з реальними цифрами. Типовим явищем стала постановка оптимістичних цілей, з якими не сходилися реальні підсумки. Цей період ознаменувався становленням стратегічного планування.

Підприємство розглядається як «відкрита» система. Головні передумови успіху діяльності відшукуються не усередині, а поза ним, тобто успіх зв'язується з тим, наскільки підприємство вдало пристосовується до свого зовнішнього оточення – економічного, соціально-політичного тощо, використовуючи свої внутрішні можливості.

По визначенню У. Кінга і Д. Кліланда стратегічне планування являє собою процес визначення цілей організації і їхніх змін, ресурсів, необхідних для їхніх досягнень, і політики, спрямованої на придбання і використання цих ресурсів.

Процес стратегічного планування складається з декількох етапів, послідовність виконання яких наведена на рис. 1.3.

Етап I. Встановлення орієнтирів діяльності (місія, цілі).

Етап II. Дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації.

Етап III. Формування альтернативних стратегій на основі стратегічного аналізу співвідношення цілей і можливостей підприємства досягти ці цілі.

ЕтапIV. Моделювання сценаріїв розвитку подій.

Етап V. Вибір однієї з альтернативних стратегій на основі моделювання сценаріїв розвитку майбутньої діяльності підприємства.

Етап VI. Підготовка остаточного стратегічного плану.

Етап VII. Середньострокове планування.

Етап VIII. Формування оперативних планів і проектів.

Етап IX. Реалізація стратегії діяльності.

Етап X. Контроль і оцінка результатів реалізації стратегії діяльності.

Етапи IX і X безпосередньо не є стадіями процесу стратегічного планування. Вони передбачають реалізацію стратегічних планів, контроль і оцінювання отриманих результатів.

 

Рисунок 1.3. Процес стратегічного планування

Таким чином, основною метою стратегічного планування є поліпшення реакції підприємства на зміну умов ринку, поводження конкурентів, розвиток науково-технічного прогресу.

4 Стратегічне управління (стратегічний менеджмент). У 90-х роках XX століття більшість корпорацій по усьому світі почали перехід від стратегічного планування до стратегічного управління.

         Стратегічне управління визначається як комплекс не тільки стратегічних управлінських рішень розвитку організації, але і конкретних дій, що забезпечують швидке реагування підприємства на зміну зовнішньої кон'юнктури, що може викликати необхідність стратегічного маневру, перегляд цілей і корегування загального напрямку розвитку.

         І. Ансофф у своїй роботі “Стратегічне управління” рекомендує розглядати стратегічне управління як складене з двох взаємодоповнюючих підсистем: аналізу і вибору стратегічної позиції (стратегічне планування) і оперативного управління в реальному масштабі часу.

         Стратегічне управління можна вважати динамічною сукупністю взаємозалежних управлінських процесів, що логічно випливають один з іншого, тобто між ними існує стійкий зворотний зв'язок. Схематично структуру стратегічного управління можна представити, як показано на рис.1.4.

 

Рисунок 1.4. Процес стратегічного управління

1.4 Прогнозування та його роль у плануванні діяльності підприємства

Як планування, так і прогнозування застосовуються для передбачення майбутнього.

         У передбаченні майбутнього підприємства прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого боку - є його складовою і використовується на наступних стадіях планування:

-  аналізі середовища і визначення передумов для формування стратегії підприємства;