Важливе значення для поліпшення рівня нормативно-правової регламентації інституту повідомлення про підозру мають наукові статті, конференції, тези, що допоможуть вдосконалити його норми. Зараз можна стверджувати, що наука права може бути його джерелом, так як саме вона здатна слугувати досягненню відповідності форми та змісту права. Вплив доктрини особливо проявляється в необхідності заповнити прогалини, які виникають під час правотворчого та правозастосовного процесів. Правова доктрина повинна служити основою для подальших розробок, бути фактором ефективності сучасного законодавчого процесу. Вона повинна розроблятись в усіх найбільш важливих сферах суспільних відносин та служити основою для формування державної політики, зокрема й у даній сфері. Більш того, прийняття доктринальних документів повинно здійснюватися за активної участі вчених-юристів, найбільш кваліфікованих спеціалістів-практиків, незалежних експертів. На жаль, в наш час розробка норм права відстає від реалій життя, що в свою чергу дає можливість політикам користатися вакуумом в правовому регулюванні та приймати свавільні рішення. Тому слід працювати над тим, аби уникнути можливих порушень при застосуванні норм інституту повідомлення про підозру.
Якщо говорити про ступінь досконалості нормативно-правових засобів регламентації повідомлення про підозру, то слід поступово розширяти кількість норм у Кримінальному процесуальному кодексі України, що регулюють дане питання. Наприклад, дати визначення такого поняття як «повідомлення про підозру». Адже, чітке його формулювання має важливе значення для кращого розуміння суті даного інституту.
Аналізуючи вищевикладене і положення Кримінального процесуального кодексу України, можна зробити висновок, що процесуальний порядок повідомлення про підозру належним чином не регламентований і тому можна допустити, що нечітка регламентація є на даний час прогалиною.
Ступінь досконалості нормативно-правових засобів регламентації, у свою чергу, є своєрідним відображенням відносин, що склалися в тій чи іншій державі. На її рівень важливий вплив здійснює практика застосування норм інституту повідомлення про підозру. На даний момент не існує ще усталеної практики застосування норм даного інституту, адже він є досить новим. Стає очевидним, що запровадивши фактично новий правовий інститут, законодавець врегулював його досить узагальнено. Потрібно мати сподівання, що неузгодженості, які виникають в рамках інституту повідомлення про підозру, будуть врегульовані відповідними відомчими нормативними актами, роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України і відповідні прогалини будуть надолужені практикою застосування його норм нового в майбутньому. Однією з пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової регламентації є застосування спочатку процесуального порядку повідомлення про підозру, вже слід за цим – застосування запобіжного заходу до особи, яка вже набула статусу підозрюваного. В протилежному випадку застосування положення п. 2 ч. 1 ст. 276 законно і обґрунтовано можна оскаржити, як порушення прав особи, яка на законних підставах ще не набула правового становища учасника кримінального провадження – підозрюваного.
Незрозумілим залишається те, чому внаслідок практики застосування норм досліджуваного інституту не була усунута дана прогалина.
2.2 Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 Кримінального процесуального кодексу України. Стаття 480 даного кодексу визначає перелік осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. До таких осіб відносять: народного депутата України; суддів Конституційного Суду України, професійних суддів, а також присяжних і народних засідателів на час здійснення ними правосуддя; кандидатів у Президенти України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Голову, іншого члена Рахункової палати; депутата місцевої ради; адвоката; Генерального прокурора України, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України; члена Національного агентства з питань запобігання корупції. Кандидати у народні депутати і кандидати у депутати місцевих рад, представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під категорію осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, не підпадають.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.