Отже, можна зробити висновок, що законодавчі положення, які стосуються повідомлення про підозру, викликають дискусії в науці і суперечності в процесі правозастосування, а тому потребують більшого вивчення та чіткого і змістовного врегулювання.
3.2 Проблеми, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в зарубіжних країнах
Найголовніша цінність у сучасному суспільстві – людина, її честь, гідність, свобода й недоторканність. Недоторканність особи охороняється самою державою, конституціями держав, законами та іншими нормативно-правовими актами. Проблема недоторканності особи особливо актуальною стала нині, в час економічної й політичної нестабільності, зростання злочинності, і привертає увагу не лише вчених-юристів, а й практичних працівників, а також пересічних громадян. Суспільство стоїть на шляху становлення й розвитку правової держави. За безпосередньої участі самого суспільства створюються нові закони, змінюється законодавча база, що повинна відображати ознаки правової держави й гармоніювати з нормами міжнародного права, відповідати їх вимогам. Саме з цією метою законодавчі органи країн приймають Кримінальні процесуальні кодекси. Ці кодекси розвиваються під впливом різних факторів. На даний момент суспільство дійшло такого рівня розвитку, що в багатьох нормативно-правових актах країн починають закріплюватися норми, що врегульовують інститут повідомлення про підозру. Адже саме цей інститут нерозривно пов’язаний з питанням недоторканності особи. Оскільки він є досить новим у багатьох країнах, виникає багато проблемних питань в процесі його застосування, що потребують вирішення.
Для ефективного удосконалення інституту повідомлення про підозру слід виявити реально існуючі проблеми не лише в нашій державі, але й в іноземних країнах. Це дасть змогу не допустити поширення цих проблем й в українському законодавстві. Тому дослідження цього питання є досить важливим та актуальним на сьогоднішній день. Так, проблеми, що виникають під час кримінального провадження в зарубіжних країнах подібні до проблем, які виникають в Україні. Проте, вони мають й свої особливі риси. До проблем, що виникають в межах інституту повідомлення про підозру у Російській Федерації, слід віднести наступне.
«Дознаватель» (особа, яка має право вручити повідомлення про підозру) повинен протягом трьох діб з моменту вручення повідомлення про підозру допитати підозрюваного по суті самої підозри. Виникає питання як буде вирішуватися дане питання, якщо особа буде ухилятися від допиту та чи будуть накладені якісь санкції на «дознавателя» внаслідок невиконання цього обов’язку.
Виходячи з положень Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації, можна дійти висновку, що повідомлення про підозру в цій країні здійснюється лише в одному випадку, тобто коли відкрито справу по факту вчинення злочину та в процесі дізнання отримано достатньо доказів. Виникає питання, норми якого кодексу краще врегульовують випадки повідомлення про підозру, Кримінального процесуального кодексу України чи Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації. Спочатку можна подумати, що однієї підстави є замало для вручення особі повідомлення про підозру, однак це не так. В Кримінальному процесуальному кодексі України, як вже зазначалося, передбачені такі випадки повідомлення про підозру:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з запобіжних заходів;
3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.