Стаття 278 Кримінального процесуального кодексу України має назву «Вручення письмового повідомлення про підозру», тобто фактично йдеться про порядок повідомлення про підозру. У контексті статті поняттям «вручення» охоплюється низка процесуальних дій, які мають бути виконані слідчим або прокурором (не лише власне «вручення», а й усне оголошення повідомлення про підозру, роз’яснення суті підозри, повідомлення про права підозрюваного і їх роз’яснення, відібрання в особи розписки про виконання слідчим чи прокурором зазначених процесуальних дій). Доцільним було б змінити назву даної статті або доповнити її поясненням даного поняття.
Кримінальний процесуальний кодекс України також передбачає можливість зміни повідомлення про підозру, а саме: повідомлення про нову підозру і зміну раніше повідомленої підозри. Разом з тим Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено випадків, коли у частині раніше повідомлена підозра не була підтверджена.
Є певні проблеми із застосуванням положень глави 37 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб. Наприклад, народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати, заступникам генерального прокурора України повідомлення про підозру здійснюється генеральним прокурором України. Можлива ситуація їх законного затримання, а, як зазначалося вище, в такому разі повідомлення про підозру має бути вручено не пізніше 24 годин з моменту затримання. Однак, враховуючи можливість вчинення злочину в різних куточках держави, а також особливості статусу народних депутатів України, на притягнення до кримінальної відповідальності яких необхідна згода Верховної Ради України, така процедура повідомлення про підозру є проблематичною.
Значні перешкоди законному перебігу кримінального провадження створює ст. 281 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає можливість розшуку підозрюваного, місцезнаходження якого невідоме. Проте не виключено, що можливе переховування від органів досудового розслідування особи, якій не було повідомлено про підозру, проте є певні дані, що свідчать про її причетність до вчинення злочину. Питання на предмет того, яким чином оголосити таку особу в розшук, залишається не вирішеним.
Потребує невідкладного вирішення питання про відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України направлення особі слідчим повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення засобами поштового зв’язку. У цьому контексті необхідно чітко визначити й конкретний момент, з якого особа набуває статусу підозрюваного у кримінальному провадженні (з моменту направлення їй повідомлення про підозру засобами поштового зв’язку чи з моменту фактичного вручення поштового відправлення з повідомленням про підозру). Системний аналіз положень Кримінального процесуального кодексу України дає підстави стверджувати, що направлення особі повідомлення про підозру засобами поштового зв’язку відповідатиме вимогам кодексу та вважатиметься належним способом такого повідомлення лише у випадку вручення поштового відправлення особисто (безпосередньо) підозрюваному. Навряд логічною буде зміна процесуального статусу особи у кримінальному провадженні, якщо повідомлення про підозру було направлене їй засобами поштового зв’язку, але не було вручене адресату з якихось причин (для прикладу, повернуте відправнику у зв’язку з закінченням строку зберігання у поштовому відділенні або відмовою адресата від його отримання). Таким чином, повідомлення про підозру повинно вважатися здійсненим (а особа вважатиметься такою, що набула статусу підозрюваного) з моменту вручення поштового відправлення, а не з моменту відправлення такого повідомлення слідчим. Відповідно, факт підтвердження отримання особою повідомлення про підозру або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є необхідним для набуття такою особою процесуального статусу підозрюваного, а порядок, передбачений ч. 1 ст. 136 Кримінального процесуального кодексу України, повністю поширюється на повідомлення особі про підозру (у випадку неможливості вручення цього документа в день його складення слідчим або прокурором). Водночас з огляду на роль та значення повідомлення особі про підозру здійснення такого повідомлення може вважатися належним лише у разі, якщо спосіб повідомлення дає можливість зафіксувати на матеріальних носіях інформації дотримання слідчим або прокурором вимог до змісту повідомлення та встановити особу, яка отримала повідомлення, пересвідчитися у повноті роз’яснення прав та обов’язків підозрюваного. Зважаючи на це, особа не може набувати статусу підозрюваного у разі направлення їй слідчим повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення електронною поштою, факсимільним зв’язком, по телефону, повідомлення телеграмою [28, с. 182-183].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.