Письмове повідомлення про підозру обов'язково вручається особі в разі її затримання без ухвали слідчого судді, суду на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення. Застосувати таке затримання має право кожен, хто не є уповноваженою особою, а також уповноважена особа. Проте відповідно до вимог частини 1 статті 278 Кримінального процесуального кодексу України вручати особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення зобов'язані слідчий або прокурор.
Однією з підстав застосування запобіжного заходу під час кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У разі обрання щодо особи одного із запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, уповноважені особи зобов'язані вручити їй письмове повідомлення про підозру. Запобіжними заходами є: особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.
Зазначене повідомлення вручається також за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У статті не роз'яснюється, що слід розуміти під "достатніми доказами" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки заздалегідь визначити вичерпний перелік таких відомостей щодо різних видів кримінальних правопорушень та обставин їх вчинення неможливо. "Достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення" - це оціночне поняття. Їх достатність для підозри особи в кожному випадку повинні встановлювати уповноважені особи, указані у частини 2 цієї статті, залежно від характеру вчиненого правопорушення, його індивідуальних особливостей та конкретних обставин.
На момент повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинно бути зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що: 1) кримінальне правопорушення дійсно мало місце, дані про нього внесені до ЄРДР; 2) вчинене воно особою, стосовно якої вирішується питання щодо вручення їй повідомлення про підозру; 3) суспільно небезпечне діяння містить склад конкретного кримінального правопорушення.
Однак навіть при врученні повідомлення про підозру в таких випадках мають дотримуватися засади кримінального провадження, що закріплені в статті 7 Кримінального процесуального кодексу України і є гарантією дотримання прав та законних інтересів у кримінальному провадженні.
Особливий порядок вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення народному депутату України, судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному і народному засідателю під час здійснення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру та секретарю Рахункової палати, депутату місцевої ради, адвокату, Генеральному прокурору України, його заступнику визначається статтею 481 Кримінального процесуального кодексу України.
З моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення вона набуває процесуального статусу підозрюваного. У зв'язку із цим слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його процесуальні права, передбачені статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України. Окрім цього, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язана на прохання підозрюваного детально роз'яснити кожне із його прав [9, с. 691-693].
Виходячи з положень даної статті, можна визначити юридичне значення інституту повідомлення про підозру:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.