Пункт перший та пункт другий є недоцільними у зв’язку з тим, що затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення вже є достатнім доказом для підозри даної особи. Другий пункт, можна вважати, порушує права людини. Адже, застосування запобіжних заходів до особи, яка не набула статусу підозрюваного є не вірним. Проте науковці можуть пояснювати дане питання з іншої точки зору, тому чи слід вважати дане питання проблемою Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації не повністю зрозуміло.
Положеннями статтей даного кодексу не врегульовано питання щодо зміни такого повідомлення у разі виявлення нових обставин справи, що мають суттєвий вплив на її вирішення. Це також є негативною рисою.
В багатьох іноземних країнах право на вручення повідомлення про підозру має прокурор, тобто саме від його дій залежить подальший розвиток подій у кримінальному провадженні. Було б доцільним скористатися досвідом Франції та утворити такий орган як «судова поліція», який займався б збиранням доказів та їх впорядкуванням. Це б дозволило уникнути суб’єктивного вирішення справ. Загалом, даний інститут є порівняно новим не лише в українському законодавстві, а й в зарубіжному. Саме тому проблем є дуже багато, велика кількість яких пов’язана просто з неврегульованістю порядку вручення даного повідомлення.
З метою вдосконалення норм інституту повідомлення про підозру слід сконцентруватися саме на більш глибшому досліджені досвіду іноземних держав, що дасть змогу сформувати досить потужну законодавчу базу, яка буде врегульовувати питання, що будуть виникати з приводу застосування норм даного інституту.
3.3 Напрями вдосконалення проблемних питань повідомлення про підозру
Вдосконалення інституту повідомлення про підозру має відбуватися у двох напрямах. Перший напрям має стосуватися поліпшення стану Кримінального процесуального кодексу України загалом, а другий слід спрямувати на вдосконалення саме глави 22 зазначеного кодексу.
Перший напрям можна сформувати виходячи з досвіду зарубіжних країн. Цей напрям дасть можливість недопущення відносин до того моменту, коли виникне необхідність застосування норм інституту повідомлення про підозру. Тобто, цей напрям можна вважати превентивним. Наприклад, кримінальна ситуація в Сполучених Штатах Америки, Федеративній Республіці Німеччини, Англії та деяких інших західних країнах у першій половині минулого століття почала стабілізуватися тільки з моменту встановлення співробітництва правоохоронних органів із громадськістю за підтримки урядових структур, а в деяких країнах світу рівень злочинності взагалі не перевищує коефіцієнт 2-3 тис. злочинів. Для отримання такого ж ефекту доцільним було б в законодавчому порядку створити спеціальний державний орган без правоохоронних функцій, який займався б виключно всією складною сукупністю проблем, що пов’язані із запобіганням злочинності. У багатьох країнах світу такі органи вже створені. Так, наприклад, в Австрії існує консультативна служба запобігання злочинності, яка має 143 регіональних бюро, у Бельгії - Вища профілактична рада, Данії - Вища рада профілактики, до якої входить 46 організацій, в США в рамках Національної ради створено профілактичні служби, які об'єднують понад 100 громадських і державних організацій. Вони систематично аналізують стан справ у сфері запобігання злочинності і дають належні рекомендації урядовим структурам для прийняття відповідних рішень. Перейнявши світовий досвід та залучаючись до міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю наша країна б зуміла перейти на новий рівень, що є ближчим до безпечного життя. Цей напрям має стати вирішальним у боротьбі зі злочинністю.
Другий напрям має стосуватися удосконалення норм, які стосуються конкретно інституту повідомлення про підозру. Цей напрям передбачає:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.