Теоретико – правова характеристика повідомлення про підозру в кримінальному провадженні. Поняття та значення повідомлення про підозру, страница 11

Отже, на цьому прикладі можна побачити подібність українського та російського законодавств. Слід сказати, що норми українського законодавства більш повно розкривають зміст інституту повідомлення про підозру. Даний приклад доводить також те, що порядок повідомлення про підозру потребує вдосконалення не лише в нашій державі.

Окрім дослідження російського законодавства, слід звернути увагу й на  розвиток європейського. Як вже зазначалось, позиція Європейського Суду з прав людини дає підстави стверджувати, що підозра за українським Кримінальним процесуальним кодексом є частиною більш широкого поняття – «обвинувачення». Таким чином, слід досліджувати саме порядок пред’явлення обвинувачення в європейських країнах.

Важливим є досвід Федеративної Республіки Німеччини. Зокрема, суттєву роль у кримінальному судочинстві цієї країни відіграють прокурори. Саме до їх компетенції входить пред’явлення обвинувачення та підтримання його в суді. Метою слідчої діяльності прокуратури Федеративної Республіки Німеччини є з’ясування обставин справи і прийняття рішення про те, чи необхідно і в якому обсязі потрібно пред’явити публічне обвинувачення, якщо не будуть встановлені підстави для закриття провадження у справі. Пред’явлення ж публічного обвинувачення є передумовою для проведення судового слідства. Після порушення судового процесу прокуратура не має права відмовитися від обвинувачення. Для пред’явлення такого обвинувачення прокурором має бути достатньо доказів, так само як і в Україні.

Надзвичайно важливим є досвід Франції в межах розвитку даного інституту. Зокрема, дослідження такого поняття як «судова поліція». Даний орган займається зібранням доказів, їх закріпленням і навіть організацією розшуку осіб, винних у порушенні закону. Це є однією з суттєвих відмінностей кримінальної процесуальної діяльності Франції від інших країн. Адже, дослідження доказів колегіально є більщ об’єктивним, ніж їх дослідження однією особою.

Таким чином, дослідивши ступінь досконалості нормативно-правових засобів регламентації та впливу існуючої практики на повідомлення про підозру, особливостей повідомлення про підозру окремій категорії осіб і порядок повідомлення про підозру в зарубіжних країнах, можна дійти висновку, що даний інститут потребує суттєвого доповнення та вдосконалення, яке має здійснюватися на основі зарубіжного досвіду, а також  шляхом виявлення конкретних проблем і шляхів їх подолання.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВДОСКОНАЛЕННЯ

3.1 Проблеми, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в Україні

Проблемам, що існують в межах інституту повідомлення про підозру, приділяла увагу досить велика кількість науковців, зокрема, О. Ю. Татаров. Він зазначає існуючі проблеми та можливі шляхи їх подолання. На основі його досліджень, а також досліджень інших відомих вчених, можна сформулювати наступні проблеми, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в Україні.

Проблема обґрунтованості повідомлення особі про підозру на стадії досудового розслідування та дотримання законності під час її здійснення. Дана проблема є надзвичайно актуальною, оскільки викликає на практиці певні питання та в силу своєї новизни є недостатньо дослідженою в літературі. Закон передбачає, що повідомлення про підозру має здійснюватись за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Поняття «достатність» має оціночний характер, тобто прокурор і слідчий вирішуватимуть самостійно у кожному конкретному випадку, чи потрібно повідомляти особі про підозру, що теж вказує на певну диспозитивність у цьому питанні. Тобто, можна сказати, що майбутнє становище особи, якій планується вручення повідомлення про підозру, багато в чому залежить від суб’єктивних поглядів судді.