Теоретико – правова характеристика повідомлення про підозру в кримінальному провадженні. Поняття та значення повідомлення про підозру, страница 16

В процесі виконання роботи було надано теоретико-правову характеристику повідомленню про підозру в кримінальному провадженні. А саме, було встановлено поняття, значення, зміст, порядок вручення та зміни повідомлення про підозру. Визначено, що повідомлення про підозру – це процесуальне рішення, що складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором на стадії досудового розслідування, внаслідок якого особа набуває статусу підозрюваного. Значення даного повідомлення полягає у тому, що воно, по-перше, дозволяє призначити покарання, яке адекватно відповідає скоєному злочину. По-друге, є початковим моментом забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка скоїла кримінальне правопорушення. По-третє, за його допомоги забезпечується зміцнення законності та правопорядку, охорона прав та свобод громадян. Також внаслідок даного повідомлення погіршується процесуальне становище особи. А його вручення означає, що зібрано достатню кількість доказів, аби можна було підозрювати дану особу у вчиненні кримінального правопорушення. Зміст, порядок вручення та зміни повідомлення про підозру врегульовано нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Згодом, було визначено особливості інституту повідомлення про підозру. А саме, проаналізовано ступінь досконалості нормативно-правових засобів регламентації та впливу існуючої практики на даний інститут, досліджено особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб, встановлено порядок повідомлення про підозру в зарубіжних країнах. Визначивши ці особливості, було встановлено, що даний інститут потребує суттєвого доповнення та вдосконалення, яке має здійснюватися на основі зарубіжного досвіду, а також  шляхом виявлення конкретних проблем і шляхів їх подолання.

Саме з метою подолання існуючих проблем було досліджено як проблеми, що виникають у межах інституту повідомлення про підозру під час кримінального провадження в Україні, так і вивчення проблем, які пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в зарубіжних країнах. В ході виконання роботи було вивчено не лише проблеми, але й напрями їх подолання. Таких напрямів була встановлено два. Один передбачає вдосконалення Кримінального процесуального кодексу України вцілому, а інший має забезпечити покращення становища саме інституту повідомлення про підозру. До другого напряму, зокрема, відноситься:

1) необхідність розширення змісту глави 22 з метою більш чіткої регламентації порядку вручення даного повідомлення;

2) здійснення акценту на застосуванні гарантії прав і свобод людини та громадянина незалежно від його процесуального статусу;

3) забезпечення законності та обґрунтованості процесуальних рішень слідчого і прокурора;

4)   визначення доцільності всіх обов’язкових випадків повідомлення про підозру;

5) необхідність уточнення випадків, за яких вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення неможливе;

6) визначення сутності такого поняття як «повідомлення про підозру».

В процесі виконання роботи стало очевидним, що запровадивши фактично новий правовий інститут, законодавець врегулював його досить узагальнено. Слід сподіватися, що такі неузгодженості будуть врегульовані відповідними відомчими нормативними актами, роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України і відповідні прогалини будуть надолужені практикою застосування норм Кримінального процесуального кодексу  України.