Основи захисту відеоінформації: Методичний посібник до практичних занять. Частина 1, страница 10

На базі волоконно-оптичних світловодів створені різноманітні типи технічних ендоскопів для спостереження через малі отвори діаметром 6 – 10 мм. Типовий технічний ендоскоп складається: з окулярної частини, через яку проводиться спостереження, робочої частини у вигляді волоконно-оптичного кабелю довжиною 600 – 1500 мм, дистальної частини, що містить об'єктив, і освітлювального джгута для підсвічування об'єкта спостереження. Ендоскопи комплектуються мережними або акумуляторними освітлювачами із джерелами світла – галогенними лампами потужністю 20 – 150 Вт. В ендоскопі забезпечується можливість відхилення дистальної частини на 180 градусів у вертикальній і горизонтальній площинах. Кут поля зору об'єктива становить 40 – 60. Фокусування об'єктива забезпечує спостереження як поблизу (від 1 мм і далі), так й "у нескінченності" (на відстані більше 5 м).

Візуально-оптичне спостереження, що використовує такий досконалий оптичний прилад, як око, є одним з найбільш ефективних способів добування, насамперед, інформації про видові ознаки. Однак воно не дозволяє реєструвати зображення для наступного вивчення або документування результатів спостереження. Для цих цілей застосовують фотографування й кінозйомку за допомогою фото й кіноапаратів.

Фотографічний апарат являє собою оптико-механічний прилад для одержання оптичного зображення об'єкта, який фотографується на світлочутливому прошарку фотоматеріалу.

Всі фотоапарати складаються зі світлонепроникного корпуса із закріпленим на його передній стінці об'єктивом, пристрою для розміщення або фіксації світлочутливого матеріалу, розташованого у задньої стінки корпуса, і затвору.

Через те що, світлочутливий матеріал забезпечує одержання якісної фотографії при дозованій світловій енергії, що проектується па світлочутливий матеріал, то затвор пропускає протягом певного часу (часу експозиції або витримки) світловий потік від об'єкта фотографування.

Зазначені частини фотоапарата є основними. У міру конструктивного розвитку фотоапарат ускладнювався різними вузлами й механізмами, які полегшували й автоматизовували процес зйомки, дозволяли розширити можливості застосування фотоапарата, поліпшити його технічні параметри. Ці вузли й механізми називають допоміжними. До них відносяться:

видошукач для визначення границь поля зображення;

далекомір для ручного або автоматичного визначення відстані до об'єкта зйомки;

фокусуючий механізм для сполучення фокальної площини об'єктива із площиною розташування світлочутливого матеріалу;

механізм, що переводить фотоплівку на один кадр, і точно установлює її проти кадрового вікна фотоапарату;

експонометричний вузол, призначений для визначення експозиційних параметрів (витримки й діафрагми) у відповідності зі світлочутливістю використовуваного фотоматеріалу і яскравістю об'єкта.

Професійні фотоапарати відомих фірм (Nicon, Canon, Зеніт, Kodak, Olympus, Contax, Pentax й ін.) являють собою дуже складні оптико-електромеханічні пристрої, що автоматично враховують всі зміни в освітленості об'єкта під час фотозйомки.

Розмір використовуваних у них світлочутливих матеріалів покладений в основу умовного розподілу всіх фотоапаратів на кілька груп. За цією ознакою (розмір одержуваних негативів) виділяють п'ять груп: мікроформатні, напівформатні, мало, середньо й крупноформатні фотоапарати. Фотоапарати застосовують різні типи світлочутливих матеріалів: фотопластинки, плоскі й рулонні фотоплівки.

Іншою важливою ознакою класифікації є призначення фотоапарата. За цією ознакою вони діляться на загальні й спеціальні.

Від способів забезпечення різкого зображення на світлочутливому матеріалі (наведення на різкість) залежить конструктивне рішення майже всього фотоапарата. За цією ознакою фотоапарати можна розділити на наступні групи [5]:

з наведенням на різкість по зображенню на екрані фотоапарата (у так званих дзеркальних або SLR-фотоапаратів);

з наведенням по монокулярному далекомірному пристрою, механічно пов'язаному з об'єктивом фотоапарата;