Основи захисту відеоінформації: Методичний посібник до практичних занять. Частина 1, страница 17

Основними характеристиками телевізійних засобів спостереження є чутливість передавальних трубок (П3З) і роздільна здатність. Чутливість визначається чутливістю матеріалу фотокатода (мішені), а роздільна здатність – кількістю рядків розкладання зображення. Сучасні передавальні телевізійні трубки мають чутливість, що забезпечує телевізійне спостереження об'єктів при їхній освітленості від сотих долей до десятків тисяч лк.

Роздільна здатність сучасних телевізійних засобів спостереження становить 350 – 650 ліній. Чим вище роздільна здатність, тим менше тривалість сигналу елемента зображення й тем ширше спектр телевізійного сигналу. Ширина спектра телевізійного відеосигналу, який передається із частотою кадру 25 Гц і роздільною здатністю в 625 рядків, становить 6,5 МГц, телевізійного радіосигналу – 8 МГц.

Проблеми, що виникають через широку смугу телевізійного сигналу, існують при його записі на магнітну стрічку. В аудіомагнітофоні максимальна частота сигналу досягає 20 кГц, що становить менш 1/300 частини верхньої частоти відеосигналу. Тому для запису відеосигналу на принципах аудіозапису необхідно збільшити швидкість переміщення стрічки в 300 разів, що неприйнятно. У відеомагнітофоні реалізований комплекс мір, що забезпечують якість зображення, близького до телевізійного, при прийнятних споживчих показниках відеомагнітофона й відеокасети (габаритах, вазі, часі запису на касету). Із цією метою скорочують смугу частот до 4 – 6 МГц, а для зменшення лінійної швидкості переміщення магнітної стрічки виконується поперечно-рядковий (поперек стрічки) і похило-рядковий (під гострим кутом до напрямку руху стрічки) запис відеосигналів на магнітну стрічку за допомогою обертових однієї або декількох (до 4-х) голівок. Сигнали звукового супроводу й керування записуються на бічних краях магнітної стрічки.

Такі методи запису відеосигналів дозволяють при збереженні високої швидкості руху стрічки щодо голівки значно зменшити її поздовжню швидкість і забезпечити прийнятний час запису на одній касеті. Для зменшення впливу паразитної амплітудної модуляції через змінний контакт голівки зі стрічкою застосовують частотну модуляцію зі змінним індексом модуляції для різних частот і записують на стрічку частотно-модульований сигнал. Крім того, збереження необхідних тимчасових співвідношень досягається застосуванням високоточного стрічкопротягувального механізму, систем автоматичного регулювання електродвигунами й цифровими коректорами тимчасових перекручувань.

Відеомагнітофони з поперечно-рядковим записом забезпечують високу якість зображення й звукового супроводу, але вони громіздкі й складні в експлуатації. Конструктивно більш простими є професійні й побутові відеомагнітофони з похило-рядковим записом.

Залежно від вимог до якості запису й відповідної швидкості "стрічка-голівка" застосовують стрічки шириною 50,8, 25,4, 19, 12,65 мм і менші. Широка стрічка використовується в професійних відеомагнітофонах, 12,65 мм і менші та побутових. Розмаїтість значень ширини стрічки в сполученні з різними способами запису обумовила безліч форматів запису: для стрічки шириною 50,6 мм – Q, 25,4 мм – В, С, 19,05 мм – U, 12,65 мм – L, М11, VHS, BETA й ін. Для побутового відеозапису найбільше поширення одержали формати VHS й Beta. Відеофонограми формату VHS для вітчизняних побутових апаратур мають наступні параметри:

швидкість голівки щодо стрічки – 4,85 м/с ;

поздовжня швидкість стрічки – 23,39 мм/с;

ширина відеорядка – 0,04 мм;

ширина доріжки звуку – 0,3 мм;

ширина доріжки управління – 0,75 мм;

кут нахилу рядка щодо краю стрічки – близько 6 град.

Мала поздовжня швидкість стрічки дозволяє на стандартній касеті з розмірами 188×104×25 мм робити безперервний запис зображення протягом 3 – 5 годин (залежно від товщини стрічки й інших умов).