Основи захисту відеоінформації: Методичний посібник до практичних занять. Частина 1, страница 4

Донедавна атмосфера й безповітряний простір були природним середовищем поширення світлових хвиль. З розробкою волоконно-оптичної технології з'явилися направляючі лінії зв'язку в оптичному діапазоні, які в силу більших їхніх переваг стосовно традиційних електричних провідників розглядаються як більш довершене фізичне середовище для передачі великих обсягів інформації. Лінії зв'язку, що використовують оптичне волокно, стійкі до зовнішніх перешкод, мають мале загасання, довговічні, забезпечують значно більшу безпеку переданої по волокну інформації.

Таблиця 1.2. Типові варіанти оптичних каналів витоку інформації

Волокно являє собою нитку діаметром близько 100 мкм, виготовлену із кварцу на основі двоокису кремнію [4]. Волокно складається із серцевини (світловодної жили) і оболонки з різними показниками преломлення. Волокно з постійним показником преломлення серцевини називається східчастим, із змінним – градієнтним. Для передачі сигналів застосовуються два види волокна: одномодове й багатомодове.

У одномодовому волокні світловодна жила має діаметр порядку 8 – 10 мкм, по якій може поширюватися один промінь (одна мода). У багатомодовому волокні діаметр світловодної жили становить 50 – 60 мкм, що дає можливість поширення в ньому великої кількості променів.

Втрати на поглинання залежать від чистоти матеріалу, а втрати на розсіювання – від неоднорідності показника переломлення.

Кращі зразки волокна мають загасання порядку 0,15 – 0,2 дБ/км, розробляються ще більш "прозорі" волокна з теоретичними значеннями загасання порядку 0,02 дБ/км для хвилі довжиною 2,5 мкм. При такому загасанні сигналу можуть передаватися на відстань у сотні км без ретрансляції (регенерації) [4].

Дисперсія обумовлена розходженням фазових швидкостей окремих мод оптичного сигналу, направляючими властивостями волокна й властивостями його матеріалу. Вона приводить до викривлення (розширення) форми сигналу при його поширенні у волокні, що обмежує дальність передачі й верхнє значення частоти спектра сигналу. Дисперсія волокна оцінюється величиною збільшення на 1 км довжини тимчасового параметра оптичного сигналу або еквівалентною смугою частот пропущення.

Волокна поєднують у волоконно-оптичні кабелі, які покриті захисною оболонкою. За умовами експлуатації кабелі підрозділяються на монтажні, станційні, зонові й магістральні. Кабелі перших двох типів використовуються всередині будинків і споруджень. Зонові й магістральні кабелі прокладаються в колодязях кабельних комунікацій, у ґрунтах, на опорах, під водою.

Хоча можливість витоку інформації з волоконно-оптичного кабелю істотно нижче, ніж з електричного, але за певних умов такий витік можливий. Для знімання інформації руйнують захисну оболонку кабелю, притискають фотодетектор приймача до очищеної площадки волокна й згинають кабель на кут, при якому частина світлової енергії направляється на фотодетектор приймача.

Загальні теоретичні відомості

Способи й засоби спостереження в оптичному діапазоні

В оптичному (видимому й інфрачервоному) діапазоні інформація розвідкою добувається шляхом візуального, візуально-оптичного, фото- і кінозйомки, телевізійного спостереження, спостереження з використанням приладів нічного бачення й тепловізорів.

Найбільша кількість ознак добувається у видимому діапазоні. Видиме світло як носій інформації характеризується наступними властивостями [1]:

спостереження можливе, як правило, удень або при наявності потужного зовнішнього джерела світла;