Бази даних та бази знань: Методичні вказівки до лабораторних робіт. Частина 1, страница 14

1.2.4. Властивість "Підпис поля" (Caption) вказує текст, що відображається як зв'язаний з полем підпису та використовується як заголовок стовпця в режимі таблиці.

Довжина підпису поля, форми або кнопки може досягати 255 символів. Підпис поля можна визначити у вікні конструктора таблиць або у вікні запиту (у списку Властивості поля).

Зазвичайно підписи використовуються для відображення корисних зведень. Якщо підпис зв'язаного поля не визначений, то в якості нього використовується ім'я базового поля.

1.2.5. Властивість "Пропуск порожніх полів" (IgnoreNulls) указує, чи варто включати в індекс поля, що містять порожні (Null) значення.

Виконання пошуку у визначеному полі таблиці та сортування записів по цьому полю можна прискорити, створивши індекс для цього поля. Якщо індексоване поле може містити порожні (Null) значення, то можна установити значення Так властивості об'єкта типу Index Пропуск порожніх полів, тим самим зменшивши обсяг індексу.

1.2.6. Властивість"Індексоване поле" (Indexed) визначає індекс по одному полю. Припустимо наступні значення властивості Індексоване поле (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Індексоване поле

Значення

Опис

Немає

Не створює індекс по даному полю (використовується за замовчуванням)

Так (Допускаються збіги)

Створює індекс по даному полю

Так (Збіги не допускаються)

Створює унікальний індекс по даному полю

Цю властивість можна визначити в бланку властивостей у вікні конструктора таблиць (у списку Властивості поля). Крім того, можна вибрати команду Індекси в меню Вид або натиснути кнопку Індекси на панелі інструментів. На екрані з'явиться вікно Індекси. Після додавання індексу по одному полю у вікно Індекси властивість Індексоване поле автоматично прийме значення Так.

Властивість Індексоване поле використовується для прискорення виконання пошуку та сортування записів по одному полю таблиці. Індексоване поле може містити як унікальні, так і повторювані значення. Користувач може створити довільну кількість індексів. Індекси створюються при збереженні макета таблиці й автоматично обновляються при введенні та зміні записів. Користувач може в будь-який час додати нові або видалити непотрібні індекси у вікні конструктора таблиць. Якщо ключ таблиці складається з одного поля, то MS Access автоматично встановлює значення Так (Збіги не допускаються) властивості Індексоване поле для даного поля.

Однак індекси сповільнюють зміни, введення і видалення даних, тому не рекомендується створювати надлишкові індекси.

Примітка. МЕМО, логічні і OLE-поля не можуть бути індексованими. Для створення складених індексів варто використовувати вікно Індекси.

1.2.7. Властивість "Зафіксовані стовпці" (FrozenColumns) повертає число стовпців, зафіксованих у режимі таблиці. Зафіксовані стовпці розташовуються в лівій частині таблиці; їхнє положення не міняється при горизонтальному прокручуванні таблиці.

Значення властивості Зафіксовані стовпці встановлюється автоматично при виборі команди Зафіксувати стовпці в меню Формат. Значення цієї властивості є цілим числом, рівним числу стовпців таблиці, зафіксованих за допомогою команди Зафіксувати стовпці. Область маркірування записів завжди є фіксованою, тому при фіксації одного стовпця властивість Зафіксовані стовпці приймає значення 2, при фіксації двох стовпців – 3 і т. п.

1.2.8. Зв'язування таблиць для реляційних СУБД дані різних категорій зберігаються в різних таблицях. Це дозволяє виключити надмірність інформації. Розрізняють кілька типів реляційного зв'язку.

На практиці найбільш часто зустрічається зв'язок "один-до-багатьох" (1 : М). При такому типі зв'язку кожного запису головної таблиці можуть бути поставлені у відповідність одна або кілька записів, так званої, підлеглої таблиці.

Для створення зв'язку необхідно визначити первинний ключ, як для головної так і для підлеглої таблиць. Визначення первинного ключа для підлеглої таблиці хоча і не є обов'язковим, але значно збільшує швидкість роботи. Для підлеглої таблиці треба визначити поле вторинного ключа, тип даних і розмір, що збігаються з полем первинного ключа головної таблиці. Вторинні ключі відрізняються від первинних тим, що для них допускається наявність однакових значень полів.