Умовні буквено-цифрові позначення (надалі - умовні
позначення) призначені:
а) для запису в
скороченій формі відомостей про елементи, пристрої і функціональні групи
виробу, показані в конструкторських документах в графічній формі;
б) для посилань на відповідні елементи, пристрої і
функціональні групи в текстових конструкторських документах;
в) для нанесення безпосередньо на виріб (якщо це
передбачено в конструкції виробу).
Залежно від призначення і характеру інформації, що
передається, встановлені такі типи умовних буквено-цифрових позначень.
Позначення вищого рівня - умовне позначення, присвоєне об'єкту, що має схему і
перелік елементів;
Як позначення вищого рівня використовується позиційне
позначення об'єкта (пристрою), присвоєного йому на схемі виробу, в який цей
об'єкт входить, і записане в переліку елементів, або позначення типу об'єкта (виробу),
встановлене в стандарті або технічних умовах.
Позначення функціональної групи - умовне позначення, що присвоєне
функціональній групі, яке свідчить про функціональне призначення групи.
Позначення функціональної групи утворюють з букв або
букв і цифр, які в скороченій формі вказують функціональне призначення групи,
наприклад: Ф-фільтр, ППЧ-|підсилювач
проміжної частоти, РС8 - восьмирозрядний регістр.
Однаковим функціональним групам (тобто групам, що мають тотожні принципові схеми) присвоюють
одне й те саме позначення. Допускається в умовні позначення однакових
функціональних груп включати порядкові номери, відокремлюючи їх від основного
позначення одним з раніше зазначених методів. Наприклад: ППЧ1, ППЧ| 2.
Встановлено два методи побудови конструктивних
позначень - координатний та послідовний. Конструктивне позначення, побудоване координатним
методом, складається з декількох частин, кожна з яких позначає одну
координату об'єкта в умовній системі координат, прийнятій для даної
конструкції, наприклад, В24- конструктивне позначення місця у виробі, що має
координати, ряд В, колонка 24; або 5.24 - те саме, координати: ряд 5, колонка
24.
Конструктивне позначення (позначення конструктивного розміщення) - умовне позначення,
що вказує місце розташування елемента або пристрою у виробі. Конструктивне
позначення, побудоване послідовним методом, є цифровим (порядковий номер) або
буквеним позначенням, присвоєним даному місцю в конструкції і встановлене в
конструкторському документі (наприклад, на складальному кресленні). Наприклад,
204 - місце 204; В.2 - зона В, друга частина.
Позиційне позначення - умовне позначення, присвоєне кожному елементу і
пристрою, який входить до складу виробу і містить інформацію про вид елемента
(пристрою), його порядковий номер серед елементів (пристроїв) даного виду і за
необхідності вказівку про функцію, що виконується даним елементом (пристроєм) у
виробі. Позиційні позначення присвоюються всім елементам і пристроям виробу в
конструкторському документі, що показує повний склад пристроїв виробу
(наприклад, на принциповій схемі).
Позначення елемента (позиційне позначення) в загальному випадку складається з трьох
частин, які вказують вид елемента, його номер і функцію.
Вид і номер є обов'язковою частиною умовного
буквено-цифрового позначення і повинні бути присвоєні всім елементам і
пристроям об'єкта. Вказівка
функції елемента не служить для ідентифікації елемента і не є обов'язковою.
У першій частині зазначається вид елемента (пристрою).
Вона містить одну або декілька латинських букв, наприклад: R -резистор; С
-конденсатор; DC -запам'ятовувальний пристрій. У другій частині позиційного
позначення зазначають порядковий номер елемента (пристрою) в межах групи елементів
(пристроїв) даного виду. Вона містить одну або декілька цифр, наприклад: R1, R2...С1,
C2…,C14. У третій частині позиційного позначення допускається указувати
функціональне призначення елемента (пристрою), застосованого в схемі даного
виробу. Вона містить одну або декілька букв, наприклад: C4І -конденсатор,
використовуваний як інтегруючий|.
При рознесеному способі подання допускається до
номера додавати умовний номер зображень частини елемента або пристрою,
відокремлюючи його крапкою.
