Позиційні позначення однакової першої частини можуть
мати в третій частині різні позначення, наприклад: R1 - резистор R1, R2N
-резистор R2, використовуваний як вимірник.
Застосовувані буквені коди, які вказують функціональне
призначення, пояснюються у відповідному конструкторському документі (наприклад,
на принциповій схемі) або встановлюються в нормативно-технічній документації.
ГОСТ 2.710-81 встановлює буквені коди найбільш
поширених видів елементів, розділяючи коди на обов'язкові і рекомендовані.
Обов'язковими кодами є: А - пристрої (загальне позначення),
С -конденсатори, DS - пристрої зберігання цифрової інформації, G -генератори, L
- котушки індуктивності, М- двигуни, R - резистори, Т - трансформатори та ін.
Рекомендованими кодами є: А - підсилювачі; В -перетворювачі
неелектричних величин в електричні (термопари, фотоелементи, гучномовці,
мікрофони, звукознімачі), перетворювачі електричних величин в неелектричні (п'єзоелементи|, сельсини| та
ін.); G - джерела живлення (електрохімічні, термоелектричні та ін.); GB -
батареї (акумуляторні); К - реле, контактори; КР| -реле поляризовані; Р
-прилади і вимірювальні пристрої, випробувальна апаратура; РА| - амперметри; PV
- вольтметри; S - комутаційні пристрої (вимикачі, кнопки, перемикачі і ін.); U -
перетворювачі електричних величин, пристрої зв'язку (модулятори, частотні
перетворювачі, телефонні передавачі, телефони та ін.); V - електровакуумні і
напівпровідникові прилади. W -лінії та елементи НВЧ|, антени; Х - рознімні
з'єднання, монтажні з'єднувачі; Z - крайові пристрої, фільтри.
Позначення електричного контакту - умовне позначення, присвоєне електричному
контакту (виводу) елемента або пристрою, призначеному для здійснення
електричних з'єднань або для контролю. Для позначення електричного контакту в
загальному випадку використовують комбінацію букв і цифр. Позначення контакту
повинне повторювати маркування контакту, нанесене на об'єкті або зазначене в
документації цього об'єкта. Якщо позначення контактам присвоюють при розробленні
об'єкта, то слід позначити їх номерами. Якщо контакти конструктивно згруповані
в декілька груп, то допускається позначати їх по групах.
Позначення електричних контактів виконуються таким
чином. Якщо електричні контакти (виводи) елемента або пристрою, що є покупним
виробом, марковані, то це маркування повторюється в конструкторському документі
(на схемі і в таблиці). Позначення, не нанесені на виріб, але зазначені в його
документації (наприклад, цоколівка| електровакуумних
приладів, номери виводів мікросхем), також повторюють в конструкторських
документах. Якщо електричним контактам присвоюються позначення при розробленні
виробу, то контакти позначаються порядковими номерами, починаючи з одиниці: I,
2, 3..., 10 і т.д., або 01, 02, 03 ...,10... і т.д.
Адресне позначення - умовне позначення, яке вказує місце в
конструкторському документі, в якому міститься зображення (на схемі або
кресленні) або опис (у таблиці) відповідного елемента (пристрою, функціональної
групи). Адресне позначення в загальному випадку складається з трьох частин:
- позначення документа, з яким
сполучається даний документ;
- номер листа документа, з яким
сполучається даний лист документа;
- адреси іншої частини об'єкта
(або її зображення), з якою сполучається дана частина об'єкта (або її
зображення).
У адресному позначенні
об'єктів, зображених на одному листі документа, зазначають рядок або колонку, в
яких розміщений об'єкт, або буквено-цифрові координати відповідної зони.
Наприклад: RI(E) - резистор RI зображений у ряді Е; С4(06) - конденсатор С4
зображений в колонці 06; A2(BI2) – пристрій A2 зображений в зоні BI2. Всі
частини даного адресного позначення записують у вказаному порядку і
відокремлюють один від одного крапкою. Перед номером листа поміщають букву L. За
необхідності вказати сполучення з декількома листами документа, їх номери
розділяють комами або (у разі декількох листів по порядку) трикрапкою.
Наприклад, (3.L01,03) — схема 3, перший і третій листи; (3.L01 ... 06) — схема
3, листи з першого по шостий; (3.L02/15A) — схема 3, лист другої, зона 15А.
