Загальний історичний огляд розвитку філософських знань. Зародження класичної філософії. Філософія Індії і Китаю

І розділ. Загальний історичний огляд розвитку філософських знань.

Філософія, як і всяке знання, історично мінлива та водночас і здібна зберігати попередні досягнення, накопичувати досвід знань і мислення, будувати більш адекватні самій реальності її моделі. Розглянемо коли, де і як виникла філософія, які головні етапи розвитку проходила, які вузлові проблеми вирішувала. Коротко познайомимося з найвидатнішими мислителями. .Для більш інтегровано-наочного ознайомлення з історією філософії Нового часу, німецькою класикою, сучасними її спрямуваннями скористайтеся наочно-графічними схемками (подаються у додатках до методичної розробки семінарських занять).

Тема 2.  ЗАРОДЖЕННЯ  КЛАСИЧНОЇ  ФІЛОСОФІЇ. ФІЛОСОФІЯ  ІНДІЇ  І  КИТАЮ.

План лекції:

1.  Причини й умови виникнення та головні осередки класичної філософії.

2.  Індійські ортодоксальні й некласичні школи філософії.

3.  Китайські школи конфуціанської і даосистської традицій.

2.1. Причини й умови виникнення та головні осередки класичної філософії.

Основними причинами зміни світогляду при переході людства до ранніх цивілізацій є такі: досить високий рівень практичної діяльності, а отже й зміна світогляду при переході людства до ранніх цивілізацій, відділення раціонально-рефлексивних можливостей від міфопоетичного світогляду та взаємодія з ним. Живий цілісний світ у стародавньому філософствуванні почав спиратися на поняття Буття як його ж принцип. Природне й людське буття (“фюзис” і “техне”) тепер чітко розрізняються. Космологія – це велична ідея. Не випадково натурфілософський космологізм став першим напрямком античної філософії.

У логічному плані виникнення філософії – це відчленування від прагматично-фетишистського й антропоморфного міфу первісної свідомості рефлексивних можливостей розуму, а отже – раціоналізація міфу. Міф – об’єктивований продукт людських уявлень, у якому не існує відстані між думкою про буття і самим буттям предмету. Якщо в художній фантазії ця відстань усвідомлюється, то у міфологічній не усвідомлюється. Міфопоетична реальність не розрізняє суттєвих якостей людини, тварини, всякої природи. Тут реальність – цілісна, закінчена, єдино можлива, вимагаюча чітких зворотних дій (магічного ритуалу та інших обрядових форм) людини.

Універсалізація практичної діяльності (втягування в неї різноякісних матеріалів, використання різного матеріалу й енергії в одній функції і одного в різних) поступово «прояснила» різницю між речами, енергіями, інформацією, показала різний рівень і якість активності природи та людини. Все пізнається у порівнянні. „Фюзис” і „техне” також. „Фюзис” – самопороджуюча сила світу. „Техне” – це людська здібність не породжень, а „переродження” інформації, матеріалу й енергії „фюзису”. Лише за цієї умови природа поступово стає самодостатністю й водночас об’єктом раціональної діяльності та пізнання.

Філософія – це велетенський крок свідомості, свідоцтво руйнації міфу й народження рефлексивно міркуючої людини, яка вибиралася з міфорелігійної пуповини й ставила на місце міфу ґрунтовне знання. Геракліт, наприклад, уважав Гомера злодієм за проповідь міфів. Боротьба з міфом при всій раціоналізації не виходила довго за межі міфу, а покинути цілковито його сферу вона не змогла ні в середні віки, ні у Новий час. Рефлексія з приводу „пралогічних” засад мислення супроводжує всю історію цивілізації. У наш час вона навіть дещо посилюється. Згадаємо хоча б ідею «архетипів». Цьому є також достатні підстави.

Світ мислився як живий органічно-цілісний Космос, як упорядковане буття. Світ має свої закони, яким люди знаходять вираз у слові. Звідси ідея Логосу, притаманна всім раннім філософіям. Як і пізніша дещо ідея єдності (збігу) Макрокосмосу (Всесвіту) і Мікрокосмосу (людської душі). В єдності шукають корінь множинності, виділяючи прості елементи. Одних, при цьому, захопили самі елементи, інших Єдине. Одних – динаміка (становлення), інших – статика (непорушність). І цей поділ, окремі аспекти самі стають філософською проблематикою, мотивують виникнення різних способів вирішення проблем.

Раціональність не одразу покинула чуттєвий образ світу при переоформленні його міфологічного ладу в Космологічний. А сама проблема відношення чуттєвого й логічного також стала вузловою до сьогодення (особливо в гносеології).

Головні осередки класичного філософствування. Радикальна універсалізація й досить раптове ускладнення господарської діяльності відбулися в трьох регіонах планети на етапі ранньої цивілізації. Саме в них і виникли незабаром класичні філософії. Єдність релігії, мистецтва, науки в філософському світогляді цих регіонів забезпечили паралелізм в уявленнях й ідеях еллінської, китайської та індійської філософії. Звичайно, при цьому зберігалася значна ментальна відмінність у головних світоглядних питаннях.

2.2. Індійські ортодоксальні й некласичні школи філософії.

Ментальна парадигма індійського світогляду: «Хто Я? Якщо Я такий, то що таке світ і яка моя мета у ньому?». Тотожність «Я» (Атман) і «Світу» (Брахман).