3. Йога (самадхі – зосередження). Засновник класичної йоги – Патанджалі (2 ст. до н.е.), автор «Йога-Сутри». Йога (на санскриті – зв’язок, єднання, метод, зусилля) – релігійно-філософське вчення Сходу, метою якого є досягнення звільнення духу (Мокша, Нірвана); у вузькому сенсі – одна із шести даршан. Джерела йоги дуже давні. Вже у Ведах утримується ідея про досягнення людиною божественних здібностей шляхом духовної практики (аскетизм, міркування, зосередження). Упанішади і «Махабхарата» говорять про йогічні шляхи знаходження істинного знання. Найдавніші тексти йоги обнародувані у свій час російським теософом Оленою Блаватською, описують ступені йогічних удосконалень.
Філософія йоги спирається на онтологічні й гносеологічні ідеї Священних текстів давньої Індії. Оригінальним надбанням є практичний шлях до звільнення за допомогою системи тренування тіла, душі, мислення, постійних зусиль, спрямованих на самовдосконалення і виховання чеснот. Зміст звільнення – у сходженні духу до нових сфер життя шляхом виходу з кола народжень і смертей (сансари); злиття Атмана із Брахманом уявляється як якась кінцева, доступна людині мета життя. Йога розробила цілу систему послідовного очищення і просвітління свідомості з метою пізнання «Я» і досягнення самадхі (стану вищої зібраності і гармонії), останньої ступені восьмеричного шляху звільнення.
Ступені удосконалювання в Йозі, викладеної Патанджалі: «яма» – приборкання, помірність; «ніяма» – етична культура; «асана» – дисципліна тіла; «пранаяма» – регулювання подиху; «прат’яхара» – ізоляція почуттів; «дхарана» – регулювання уваги; «дх’яна» – досконалість міркування; «самадхі» – зосередженість, озаріння.
Традиційно виділяють чотири види йоги: Джняна-йога (міркування, шлях пізнання); Карма-йога (дії, шлях активного і безкорисливого служіння загальному благу); Бхакті-йога (любові, безроздільної відданості Вищій Істоті); Раджа-йога (царствена, шлях самопізнання, досягнення «великого самозаглиблення» – махасамадхі). «Бхагавадгіта» викладає всі ці йоги.
Хатха-йога належить до філософської системи йоги. Вона лише регулює нижчі психічні процеси, не сприятливі істинному духовному розвиткові, просвітлінню свідомості та запаленню людського духу. Онтологія, гносеологія і методологія йоги розвинуті в працях Вівекананди, в «Інтегральній йозі» Ауробіндо Гхоша, Вченні Агні-Йоги. Йога як «зв'язок» є східним еквівалентом західного поняття релігії. Єдність значення йоги й релігії дозволяє побачити глибоку духовну єдність йоги з містичними шляхами Заходу.
Йога, в основному, дотримувалась онтології санкх’ї, однак утверджувала, поряд із матерією і душами, існування всемогутнього, всевідаючого і всемилостивого особистого бога. Ця школа стала добре відомою завдяки серйозним практичним досягненням – детально розробленої практики аскетизму і трансової медитації.
4. Ньяя (правило) – атомістичне вчення. Засновник невідомий. Систематик – Готама (початок н.е.). Світ складається з дрібних часточок „ану”, які утворюють субстанції води, землі, вогню (жару) та повітря й існують в ефірі, просторі та часі. В індійській філософії — поняттям, що позначає ефір (трактований як матеріальна субстанція), виступає „акаша”.
Головною філософською проблемою ньяї, на відміну від вайшешіки, з якою вона близька, є методи «правильного мислення». Досягнення цієї школи в логіці досить великі. Нею розроблена, зокрема, модель «п’ятичленного силогізму», що нагадує тричленний силогізм Аристотеля.
5. Вайшешіка(різниця, роздріб) – також атомізм, але розглядає світ з точки зору реалізації морального закону і визнає монадні субстанції – «дхарми». Закони „адрішті” все спрямовують на благо душі. Засновник – Канада (ІІІ ст. до н.е.).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.