Загальний історичний огляд розвитку філософських знань. Зародження класичної філософії. Філософія Індії і Китаю, страница 11

Вчення Конфуція перейняте духом збереження традицій: «Я наслідую старовину, а не складаю її». Показово, що, за переказом, він редагував найдавніші канонічні тексти в китайській культурі – «Шу-цзін» і «Ши-цзін», а також написав коментар до «І-цзін». Знайдене сполучення традиціоналізму з імперативом особистої відповідальності кожного за стан справ у Піднебесній в історичній перспективі знайшло свою виняткову продуктивність. Уже при імперії Хань (2 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.) конфуціанство перетворилося в державну ідеологію і згодом фактично стало основою специфічно-китайського способу життя, багато в чому сформувавши унікальний вигляд китайської цивілізації.

«Коли слова втрачають своє значення, народ утрачає свою волю». Конфуцій.

1. Жуцзя.Початкова школа конфуціанства («школа службових людей», чиновництва). Підкреслювала важливість нормативно-ціннісної ієрархії, а не абстрактного буття; підкорення філософії політиці. Правління винне тісно сплавляти традицію і закон: державність тотожна суспільству. «Лі-цзи» (вчення про Лад) «Лунь Юй»(бесіди-судження) – перші конфуціанські філософські трактати.

2. Моцзя.Школа Мо і його послідовників – моїстів. Осмислення буття, простору, часу, якостей, причинності. Класифікації ієрархічного ладу речей. Проблеми логіки, гносеології, номіналізму. Софістика. Засновник – Мо-цзи (479-381) – анти-конфуціанець. Не надто вірить у волю Неба (скепсис). Демократизм: проти жорсткої ієрархії у суспільстві, рівні норми поведінки для всіх, анти-елітарність, проти військової агресії; принцип „цзянь-ань” (загальної любові) супроти „жень”. Відсутність любові – ось справжня причина безладдя світу.

Мен-цзи (372-289). Ідеаліст: людину за природою вважав доброю. Захист Конфуція. Поділ на розумову і фізичну діяльність цілком природна річ. Але представників обох видів діяльності визначає Небо, як і моральні якості людини, а ось добродіяння вона може й сама удосконалити.

Чжоуян (340-305). Продовжив лінію думок Конфуція про містичне буття, про права бюрократії.

Сунь-цзи (біля 298-238). Матеріаліст. Послідовник і критик Конфуція. Онтологія, соціальні знання. Трактат „Про військове мистецтво”. Розум дає людині владу над світом у відповідності з законом природи – дао. Ця раціональність привела його, моїста, до легістів (фацзя). Вплив на Хань Фей-цзи. Перший конфуціанець, який намагався взяти у легістів ряд ідей: концепцію закону; вчення про нагороди та покарання; рівні можливості в прилученні людей до державної служби.

Дун Чжу-ту (2 ст. до н.е.) – продовжив почате Сунь-цзи формування ортодоксального конфуціанства, що привело до неоконфуціанства. Від моїстів взяв ідею рівності усіх перед законом, договірного походження держави. Від нього й популярне серед селян вчення «да тун»: про суспільство великої Єдності, зрівняльного розподілу благ на зразок комуністичної утопії.

3. Фацзя. Школа законників („легістів”). Конфуціанська тематика як і у моїстів: на першому плані проблема управління суспільством. Початок школа бере з етико-філософсько-політичного вчення про управління державою (з 7 ст. до н.е.). Розробляли ідеї:

Гуань Чжун (?-645). Політичний діяч. З 685 року перший міністр у царстві Ці (на сході). Один з засновників легізму. Його положення про укріплення влади царя через закони, вищість закону над правителем легісти не підтримали.

Цзи Чань і Лі Куй. Про несумісність політики з мораллю: тому для правителя краще мати закони, знання людської психології.

Шан Ян (390-338). Розробка вчення про управління за допомогою законів.

Шень Бухай (385-337). Розробка концепції влади і методів управління.