Загальний історичний огляд розвитку філософських знань. Зародження класичної філософії. Філософія Індії і Китаю, страница 5

Основними категоріями вайшешіки є атом і субстанція. Атоми – це вічні, неподільні, ніким не створені «цеглинки» буття, зчеплення яких утворює усі матеріальні об’єкти. «Ану»–атоми в різних комбінаціях утворюють речі за законами адрішті. Субстанція – незмінна у всіх змінах, єдина першооснова всіх речей. Субстанцій всього дев'ять: чотири елементи (земля, вода, вогонь, повітря), ефір, простір, час, манас (орган людського мислення) і атман, трактований у вайшешіці як духовна субстанція, у з’єднанні з манасом утворююча індивідуальну людську душу. Чотири елементи і манас складаються з атомів і тому невічні (вічні лише складові їхні атоми), інші неподільні, мають континуальну природу і тому вічні, так само як і атоми. Рух атомів відбувається завдяки дії цих сил і приводить до періодичної загибелі й відродження всесвіту, у процесі яких тіла розпадаються на складові їхні атоми, а потім утворяться знову завдяки повторному з’єднанню атомів між собою. Філософське кредо вайшешіки – послідовно проведений раціоналізм. Світ, за уявленнями цієї школи, – пізнавана реальність і відповідає тому, що відчувається нашими органами почуттів; умосяжна картина світу не відрізняється принципово від тієї, що відчувається, вона є лише більш повною, більш глибокою, більш точною.

Ньяю і вайшешіку часто розглядають як єдине ціле: ці школи ніколи не полемізували між собою, кожна приймала філософську модель іншої, розходження між ними складалося лише в тім, що перша акцентувала увагу на методах пізнання світу, а друга – на структурі космосу.

6. Міманса (дослідження). Зародилася біля 200 року до н.е. Досить незвичайні філософські побудови пурва-міманси. Ця школа складалася на гребені брахманізму як «релігія жертвоприносин», являючи його саморефлексію і філософське осмислення. Міманса не використовувала у своїх побудовах ідею особистого всезнаючого бога або ідею осягання неемпіричного світу явищ. Вона спиралася не на релігійний, а на магічний спосіб пізнання світу. Світ, за уявленнями цієї школи, діється і функціонує тільки завдяки жертвопринесенню. Жертвопринесення є тут уже не ритуалом, а космічним дійством, що зв’язує різні частини всесвіту в єдине ціле. Це відбувається завдяки космічній енергії, укладеної у священних словах, енергії, що звільняється в процесі жертвоприносин. Вчення про шляхи і засоби звільнення безсмертної душі від зв’язків з пракриті – матеріально-чуттєвим світом, що є головною перешкодою на шляху до праведного життя. Розробка проблем мови. Звуки мови – це особливі субстанції.

* * *

Представники різних шкіл доводили істинність своїх поглядів у широко розповсюджених «словесних двобоях», що беруть свій початок у далекій давнині, коли раджа, що влаштовував урочисте жертвопринесення, запрошував найбільш знаменитих брахманів на диспут про природу Брахмана. Диспут не був ні виставою, ні грою, він мав величезне ритуально-космічне значення і представляв дуже серйозний іспит для учасників. Як утверджується в упанішадах, поразка в брахмодьї (диспуті) нерідко супроводжувалася негайним ритуальним убивством тих, що програли. Звичайно, «словесні двобої» до такої крайності не доходили, однак поразка в них ставила під сумнів як професійну придатність адепта, так і істинність вчення, що відстоюється ним. Хто програв змагання, як правило, залишали дану місцевість. У всіх відомих описах життя Будди, Шанкари та інших засновників релігійно-філософських шкіл велике місце приділяється описам їхніх перемог в таких «словесних двобоях». Перемоги приводили до поширення пропагованого вчення.

настіка – антибрахманістські, що не визнавали авторитету вед, некласичні даршани.