Свідомість, буття, душа

свідомість", ані що таке "визначає", вочевидь, може бути відкинуте без розгляду, або, навпаки, заслуговує досить тривалого розгляду. Не роблячи ні те, ні друге, я зупинюсь лише на одному значені "буття", яке найчастіше мають на увазі захисники цієї аксіоми. Саме зазвичай (далеко не завжди!) тут мають на увазі соціальний лад і навіть більш часткові його моменти. Отож, соціальні відносини визначають свідомість. Спитаймо: а з чого складається "соціальні" і навіть виробничі відносини? Чи не самі люди їх створюють? Якщо виробничі відносини створюються людьми, то, виходить не тільки "буття визначає свідомість", але свідомість визначає буття. Якщо ж виробничі відносини створюються не людьми, то, по-перше, виробничі відносини не суть соціальні відносини і вже тим більше не можуть мати класової природи (тоді руйнується марксизм до самих підвалин); по-друге, свідомість мислиться тоді як повна пасивність і нездатність діяти, і утверджується антидіалектичний, чисто фаталістичний дуалізм активних, але безтямних, поза-свідомих речей і свідомої, але повністю пасивної, бездіяльної і "дубової" людини. Я вже не кажу про те, що коли насправді "буття визначає людину", то неможливе не тільки те активне перетворення життя і світу, до якого закликає революція, але неможлива й сама революція, котра є саме свідомою і активною дією "свідомості" на соціальне буття. Буття визначає свідомість, а хіба сама свідомість не є буттям? Або вона дійсно не є буттям - тоді перед нами чисто кантівський метафізичний дуалізм: з одного боку - суб'єктивна свідомість, котра не є буттям, з іншого - буття і "речі в собі", про свідомість яких нічого не відомо. Або свідомість також є буттям - тоді свідомість "визначається" своїм власним буттям, тобто законами свого власного існування; одначе тоді проти цього не буде заперечувати жоден ідеаліст. Про інші значення цих неясних термінів "буття", "свідомість" і "визначення" я говорити не буду, бо кожний з них має цілі десятки різних значень; і залежно від цих значень по-різному мусить розв'язуватися й питання про цінність цього твердження. Я хотів би вказати тільки на те, що чисто діалектично треба казати: і "буття визначає свідомість", і "свідомість визначає буття"; міфологічно ж можна стверджувати все, що завгодно. Це питання не знання, а віри.

...Міфологічні ж пристрасті змушують скаженіти й навколо проблеми душі і тіла. З життєвої точки зору, давалося б, усе цілком ясно. Тільки божевільний може стілець визнати за живу істоту, а живу істоту за неодушевлений предмет. Тим не менш багатьом дуже хочеться, аби не було ні в чому ніде ніякої душі.

 Тіло - неодушевлене, але воно живе і рухається. Запитаймо: чому рухається дана річ або процес А? Скажуть: тому, що його рухає інша річ або процес В. Добре, але чому рухається В? Тому, що його рухає С. Але до яких пір нам зводити один рух до іншого? Його можна зводити або нескінченне, або скінченне число разів. Припустимо, що нескінченне. В такому випадку, вочевидь, ми ніколи не дійдемо до джерела руху і не тільки не відповімо на запитання про це джерело, але й принципово визнаємо, що такої відповіді не може бути (бо, за самим сенсом