Дослідники звертали увагу, що княжич з'явився на світ у дуже літніх подружжя. В цьому вбачали навіть аргумент для заперечення літописної генеалогії. Шлюб Ігоря з Ольгою укладений в 903 р, коли нареченому було 29, а нареченій 10 років. Вік Ольги (відзначений літописами) не повинен нас дивувати: на Русі ранні шлюби практикувалися досить широко. Отже, до моменту народження Святослава його матері було 42-44, а батькові - 62-64 року, ситуація цілком допустима, особливо якщо припустити, що майбутній полководець був не першим дитиною в родині.
З іншого боку, якщо взяти за рік народження Святослава 942, то виходить, що загинув він, не досягнувши й тридцяти років. Однак, від'їжджаючи в другій болгарський похід в 970 р, князь залишив правити на Русі своїх синів, з яких щонайменше двоє були повнолітніми або наближалися до цього віку настільки, що могли самостійно управляти. Якщо навіть припустити, що старший - Ярополк - народився у 15-річного батька, то виходило б, що функції великого князя він почав виконувати, досягнувши ледь 13 років, а Олег став древлянским князем ще на пару років молодше. Прийнявши ж за дату народження Святослава 935 р, отримуємо цілком ймовірну ситуацію: Ярополк, народившись на початку 50-х років, досяг би до моменту від'їзду батька віку 17-18 років, а Олег - на два-три роки менше.
Ольга виконувала державні функції не як повноправна володарка, а як регентша при своєму малолітньому синові. Роки йшли, Святослав підростав, але мати не поспішала передати йому кермо влади. В якійсь мірі це пояснюється своєрідним характером сина, яка не виявляв інтересу до державних справах, а скоріше мав схильність до військових авантюрам20. В літературі існує хибне уявлення, що реальну владу Святослав придбав в 964 р у зв'язку з досягненням повноліття. Воно базується на вільному тлумаченні літописного тексту. В "Повісті минулих літ" після восьми порожніх років читаємо: "Князю Святославу в'зрастьшю і в'змужавшю, нача воя с'вокупляті многьі і хоробрі ...". Далі описуються дивні звичаї молодого князя, які швидше за все відносяться до псевдофольклорного епізодам хроніки. Дехто з дослідників готовий навіть говорити про "державний переворот", нібито скоєний Святославом, в результаті чого влада перейшла в його руки. З цим уявним переворотом, зокрема, пов'язували і невдачу місії Адальберта.
Походи Святослава
Похід на в’ятичів та волзьких булгар
У 964 р. двадцятидворічний честолюбний Святослав розпочинає війну на сході.«Повість минулих=літ» повідомляє, що в 964році Святослав «пішов на Оку річку і на Волгу, і зустрів в'ятичів». Його безпосередньою метою Святослава було підкорення цього східнослов'янського племені, що жило на р. Оці, на землях, звідки походять сучасні росіяни. Як наслідок Святослав завершив об’єднання руських земель, змусив- ши в’ятичів визнати владу київського князя, розгромив союзників Хазарії волзьких болгар і мордву (буртасів).
Політичний стан Хазарського держави останні два десятиліття його існування можна охарактеризувати як нестабільний, а сама його - як хилиться до заходу. Найбільш повне уявлення про це дає Костянтин Багрянородний. У 40-ті роки Х в. Хазарія вже перетворилася в другорядне держава, яка цікавило імперію лише з точки зору безпеки її володінь у Криму. Саме тут Візантія ще побоювалася хазарського присутності і в необхідних випадках могла використовувати проти хазар алан і чорних булгар. Алани, мабуть, вже оговталися до того часу від поразки, завданої ним Аароном, батьком царя Йосипа, і їхні стосунки з колишнім сюзереном, хазарським царем, виглядають як складні, потенційно навіть ворожі, хоча Йосип був одружений на аланской царівні.
На заході межа Хазарії і печенігів проходила у Саркела, ні про яку політичну активності тут хазар не було й мови. Примітно, що візантійський імператор особливо відзначає роль узов (огузов) - східних сусідів Хазарії за Волгою, згадуючи, що "узи можуть воювати з печенігами" і здатні воювати з хазарами. Якщо врахувати, що за 50-55 років до цього узи були союзниками хазар в воїна з печенігами, то тепер, як бачимо, ситуація змінилася: огузскую-хозарські стосунки зіпсувалися, а хозаро-печенізькі не покращали і, за даними Костянтина, Саркел його часу виглядає як опорний пункт на кордоні з володіннями печенігів.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.