Становище Русі зміцніло за сина Ігоря й Ольги Святослава (964972), який був вихований у язичницьких традиціях у середовищі княжої дружини й тривалий час усунутий матір’ю від влади. У цей період Русь переходить до активної зовнішньої експансії. Протягом 964966 рр. Святослав завершив об’єднання руських земель, змусив- ши в’ятичів визнати владу київського князя, розгромив союзників Хазарії волзьких болгар і мордву (буртасів). Після цього завдав пора- зки військам хазарського кагана, узяв столицю Хазарії Ітіль, дійшов до Каспійського (Хвалинського) моря, підкорив на Північному Кавказі скіфо-сарматські племена ясів і касогів. Після цього Хазарський ка- ганат перестав (предки нинішніх адигейців) існувати й загрожувати Русі зі Сходу. Проте це був недалекоглядний крок, який порушив усталену рівновагу. Кордони Київської Русі розширилися до Волги й Чорного моря, але вони виявилися мало захищеними від нападів кочових орд Середньої Азії. Розгром Хазарського каганату поставив перед Руссю нові проблеми, розв’язати які вона не змогла. Не укріпивши східні кордони держави, Святослав звернув погляд на Захід, де починалася болгаро-візантійська війна. Київський князь вбачав у молодій Болгарській державі потенційного суперника й узяв сторону імперії. У 968 р. Святослав рушив в Болгарію, розбив болгарське військо, захопив ряд міст. Проте Візантію стурбував намір Святослава перенести столицю на кордон своєї держави у Переяс- лавець на Дунаї (це означало, що князь мав на меті продовжувати експансію). Проти Святослава утворився болгарсько-візантійський союз, імперія використала проти нього й печенігів, які взяли в облогу Київ. Під час нетривалого перебування в Києві князь заклав ще одну міну сповільненої дії, поділивши державу між синами: у Києві поса- див князем Ярополка, у древлянській землі Олега, у Новгороді Володимира. У 969 р. Святослав повернувся в Болгарію, проте за- знав поразки під Доростолом. На шляху до Києва залишки руської дружини були знищені печенігами.
Судячи з того, що у 946 р. Святослав уже сидів на коні і, навіть, пробував метнути списа, йому було тоді не менше 6-8 років. На Дунаї, за описом Льва Диякона, у 971 р. Святослав виглядав як муж 30-35 років. Це дає підстави припустити, що Святослав народився бл.938 р. (за Т.Кострубою бл.934 р., М.Брайчевським — бл.935 р., Г. Литавріним — бл.939-940 рр.). Упорядники Никонівського зведення по суті визнали, що не знають дати народження князя: «и остался у него сын Цветославль мал зело, а воєвода у него Свентелд» (120, с.28). Версія В.Татищева стосовно 920 р. суперечить Льву Диякону, недовіряти якому немає підстав. З тих причин не можна погодитися із здогадками Г.Філіста (919 р.), А.Новосильцева (920 р.), П.Толочка (930-932 рр.), М.Карамзіна (933 р.).
Діяльність Святослава Ігоревича добре вивчена (108, ч. l, с.43-56; 1633, ч.З,с.480-484;264, lib.5,с.1-12; 238; 1596; 1294, т. l, с. 184-186; 1295, т.1,с.31-38; 526, т. 1, с. 139-154; 393; 352, с,2-29; 250, р.534-555; 1018; 565, с.411-419; 728, т. 1,с.36-42; 713; 1624, с. 119-133; 648,т.1,с.331-344;639,с.82-97; 1461; 1462, с.141-144; 1231,с.53-94; 1238, с. 107-110; 712, с.569-639; 419; 420; 2011; 1148, с.78-89; 1145, с. 193-195; 864, с.354; 388, с.91 -96; 962, с.46-59; 1534; 620, т. 1, с.196-248,т.2,с.14; 1705,с.470-473; 1762, р.315-316; 2088, р.44-46; 2089, р.273-277; 547, с.454-457; 1799, р.70-90; 1800; 783, с.53-61; 784, с.53-59; 785, с. 105-112; 786, с.96-104; 1948, р.430-450; 969, с.251-290; 1641, с. 127-138; 2037; 2057; 2058; 346, с.420-434; 369,840-856; 1348; 330, ч.2,с.82-89; 1130, с.16-34; 2025, р.709-713; 1132; 1249,с.69-74, 90-94; 1491;2091; 517, с.59-68; 769, с.155-157; 770, с.90-98; 415, С.87-89; 836; 995, с.179; 723, с.88-100; 724, с.74-80; 1399; 1508, с.44; 436, с.99-104,110-111; 1551,с.107-109;84; 1198; 500, с. 19). Після підписання миру з Візантією у 971 р. князь мав зустріч з імператором Іоаном Цимісхієм. Цю зустріч описали Лев Диякон та Скіліца. На мініатюрі мадрідського манускрипту хроніки Скіліци обидва розмовляють без свити, сидячи напроти один одного. Цимісхій в короні і з скіпетром, Святослав — простоволосий. Лев Диякон писав, що князь приїхав на зустріч у простій вишитій сорочці і без свити. Був то міцний широкоплечий русявий чоловік з сірими очима, який носив оселедець та вуса, подібно до пізніших запорожців.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.