Інформаційно-педагогічний потенціал природного середовища у формуванні екологічної свідомості особистості

На правах рукопису

ена

ІНФОРМАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА У ФОРМУВАННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

13.00.01 - загальна педагогіка, історія педагогіки й утворення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Вологда

2006

Робота виконана на кафедрі загальної педагогіки й безперервного педагогічного утворення Вологодського державного педагогічного університету

Науковий керівник –                   доктор педагогічних наук, професор

Офіційні опоненти:            доктор педагогічних наук, професор

С. , кандидат педагогічний наук

А.

Провідна організація: Московський державний педагогічний університет

Захист відбудеться 22 грудня 2006 року в 14.30 на засіданні дисертаційної ради КМ 212. 031.02 у Вологодському державному педагогічному університеті за адресою: 160035, м. Вологда, вул. С. , 6, ауд. 326.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Вологодського державного педагогічного університету

Автореферат розісланий «___» листопада 2006 р.

Учений секретар дисертаційної ради, кандидат педагогічних наук, доцент                                                                                            М. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На засвоєння системи знань, умінь, зразків поводження, соціальних норм, цінностей, розвиток особистості в цілому великий вплив робить процес пізнання навколишнього світу, в основі якого  перебувають різні типи інформації.

Одним з типів інформаційного простору виступає навколишнє природне середовище. У силу того, що природне середовище характеризується набором різноманітних функцій, вона володіє значимим інформаційним, педагогічним, енергетичним й іншим потенціалами. Під інформаційним потенціалом розуміються можливості природи, що визначають прояв її динамічних властивостей, структурно-значеннєвого і якісно-кількісної розмаїтості. Природа є джерелом інформації про об'єкти і явища, що володіють довжиною в часі й просторі. Відповідно до теорії інформаційних полів (Р. Ф. Абдеев, Я. В. Рейзема, Е. А. Ракітіна, В. Ю. Лыскова, В. Н. Михайлівський й ін.) природа є частиною інформаційного простору, інформаційного середовища й відбивається в інформаційному полі індивіда. У процесі пізнання природа являє собою сукупність «сигналів», сприйманих різними сенсорними системами людини.

Тому що інформація лежить в основі пізнавальної діяльності й, отже, навчально-виховного процесу, те інформаційний потенціал природи визначається як можливість використання її різноманітних об'єктів як предмети вивчення й суб'єктних властивостей у почуттєвому, емоційному, эстетическом і практичному спілкуванні. Зміст поняття «педагогічний потенціал природи» містить у собі функціональні можливості природного середовища, що проявляються в її здатності впливати на розвиток особистості. Ці можливості природи необхідно використати в процесі навчання й виховання, особливо в рамках актуального й необхідного на сучасному етапі екологічного утворення. Cуть даного напрямку утворення складається у формуванні екологічної свідомості особистості й відповідних способів взаємодії з навколишнім середовищем.

Феномен екологічної свідомості, на підставі ідей В. И. Медведєва, А. А. Алдашевой, А. А. Горелова, Г. В. Платонова, Ю. Г. Маркова, С. Д. Дерябо, В. А. Ясвина, В. Р. Бганба й ін., визначається як сукупність подань про систему відносин людини із природним середовищем, про можливості й наслідки зміни цих відносин для природи, людину й суспільства, поширення існуючих концепцій, що мають соціальну природу, на явища й об'єкти природного середовища й на їхні взаємні зв'язки з людиною.

У загальній структурі екологічної свідомості виділяють гносеологічний, аксиологический і практичний компоненти (Л. Я. Полянов, В. Р. Бганба, В. И. Медведєв й ін.).

У змісті гносеологічного компонента екологічної свідомості позначають наступні аспекти: різного роду емпіричні знання про природу, розуміння органічного зв'язку людини, суспільства із природою, усвідомлення закономірностей взаємодії суспільства й природи (В. Г. Платонов, Т. И. Суравегина, И. Д. Звєрєв й ін.); усвідомлення обмеженості ресурсів природи (С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин й ін.); подання людини про себе самому як про одній із взаємодіючих сторін у відносинах із природою, усвідомлення свого місця у світі (В. И. Медведєв, А. А. Алдашева, Ю. Г. Марков й ін.) і ін.

Аксиологический компонент включає цінності, мотиви, установки у відношенні до природи, традиції тієї або іншої культури, що мають важливе екологічне значення, систему регулятивних принципів морального характеру (А. Н. Кочергин, Э. Р. Барбашина й ін.); екологічний гуманізм (Л. Н. Толстой, М. Н. Ганди, А. Швейцер, А. А. Горелов й ін.); розуміння цінності життя й потреба її збереження, визнання необхідності відмови від домінування людини над природою (В. Р. Бганба, С.Д. Дерябо, В. А. Ясвин й ін.)

Зміст перерахованих вище компонентів екологічної свідомості визначає характер практичної діяльності людини у відносинах з навколишнім світом.