Інформаційно-педагогічний потенціал природного середовища у формуванні екологічної свідомості особистості, страница 13

Варто помітити, що у відповідях старшокласників знизився рівень прагматичної установки відносно природи, при цьому стала проявлятися спрямованість на самопізнання й саморозвиток, що навчаються за допомогою пізнання природи. Серед підлітків й юнаків зберігається визнання більшої цінності природи й негативної ролі людини в ній, але при цьому зміцнює думка, що людина - частина природи.

Аналізуючи нові оцінки підлітками і юнаками інформаційного потенціалу природи, ми виявили, що учасники експерименту розширили арсенал методів пізнання природи за рахунок залучення аудиального каналу сприйняття. При цьому вони підкреслюють значимість одержання звукової інформації від природи, розширюють спектр гармонічних природних звуків й їхніх характеристик. Респонденти частіше стали вказувати на те, що в процесі взаємодії із природою людин може пізнати не тільки мир, але й себе, розкрити свої потенційні можливості. Природа частіше стала визначатися як джерело чеснот (з 32 до 58%).  Важливим є факт позитивної зміни установки старшокласників відносно природоохоронної діяльності. Показовим є не тільки те, що старшокласники усвідомлюють значимість діяльності людини й суспільства відносно захисту й очищення природи, але й проявляють особисту готовність і бажання здійснювати цю діяльність. Так, якщо спочатку дане бажання простежувалося лише в 1/4 опитаних (а інші виразили або явне небажання здійснювати дану діяльність, або просто ухилилися від прямої відповіді), те тепер готовність виконувати діяльність по охороні природи виявлена у відповідях 90 % учасників експерименту. Даний факт підтверджує наше припущення про те, що в цілому зміна установок відносно природи, розширення подань про неї сприяє самостійному усвідомленню субъектности природи й необхідності зміни особистих способів взаємодії з нею. А це шлях до формування екологічної свідомості особистості.

Аналіз результатів діагностики досліджуваних параметрів у контрольних групах показав, що значимих їхніх змін не відбулося (табл. 1, 2). Це дає нам право констатувати, що на зміну досліджуваних параметрів в експериментальних групах вплинули експериментальні умови.

Таблиця 1

Показники критерію Вилкоксона для оцінки вірогідності зрушень значень ознак по шкалах методики «Натурафил» в експериментальних і контрольних групах

Умовні позначки:

* - вірогідність зрушень при рівні значимості 0.05

** - вірогідність зрушень при рівні значимості 0.01

+/- - позитивна / негативна спрямованість зрушень значень ознаки

Основними причинами розходжень у зрушеннях значень по шкалах стандартизованих методик у школярів і вихованців колонії ми визначаємо: умови соціалізації (можливість здійснення безпосередньої взаємодії із природою й одержання додаткової інформації про социоприродной середовище, вплив референтних груп, і ін.) і особливості представників експериментальних груп  (загальний рівень знань, досвід, цінності, інтереси й ін.). Тому що при реалізації емпіричного дослідження застосовувався квазиэкспериментальный план, групи не зрівнювалися по певній ознаці.