Інформаційно-педагогічний потенціал природного середовища у формуванні екологічної свідомості особистості, страница 8

У структурі екологічної свідомості особлива увага приділяється аспекту самопізнання, осмисленню своїх потреб, установок, мотивів, здатностей у процесі взаємодії з навколишнім середовищем. Пізнання природи, усвідомлення загальних закономірностей природного й соціального середовища, розширення значень природи в самосвідомості людини, єдність і взаємозв'язок природи, суспільства й людину є однією з умов розвитку особистості (Л. И. Божович, В. С. Мухіна й ін.).

Постулати цілісності соціального й природного буття, культури й особистості, триєдність природи, суспільства й людину розкривається в экоантропоцентрическом підході. Правомірність такого підходу обумовлена багатоаспектним аналізом навколишньої людини середовища з обліком екологічних, техніко-технологічних, інформаційних, соціальних, психологічних й антропологічних аспектів  (Т. М. Дридзе, Ю. С. Песоцкий й ін.).

У сучасній теорії утворення існує ідея формування принципово нових фундаментальних навчальних курсів, орієнтованих на формування цілісних сучасних подань про картину миру (К. Колин, И. Р. Пригожин, Ю. С. Мануйлов й ін.). При цьому підкреслюється необхідність об'єднання гносеологічного й емоційного компонентів у процесі формування цілісного образа навколишнього середовища. Міждисциплінарний підхід серед провідних принципів екологічного утворення підкреслюють И. Д. Звєрєв і Т. И. Суравегина, В. А. Ігнатова й ін.). У галузі освіти набуває актуальності синергетический підхід, що сприяє розширенню подань про социоприродной середовище. На думку дослідників (И. Р. Пригожин, В. Г. Виненко й ін.), пізнавальна модель самоорганізації дозволяє найбільше повно виявити фундаментальні властивості екологічних явищ, а виховання екологічної свідомості на синергетической основі позначає перспективу можливого інваріанта цілей у формуванні сучасного світогляду.

Таким чином, природа як частина миру є одним з основних носіїв інформації, що у процесі сприйняття й взаємодії з людиною виступає як засіб утворення. Разом з тим варто врахувати, що ефективність будь-якого утворювального процесу зростає з підвищенням рівня його усвідомленості що навчаються. Отже,  персоніфікація Природи, усвідомлення її інформаційно-педагогічного потенціалу має позитивний ефект для повноцінного розвитку особистості. Теоретичний і практичний аналіз проблеми показав, що на сучасному етапі в недостатній мері відбиті конкретні способи формування екологічної свідомості на основі персоніфікації природи й розкриття в утворювальному процесі її інформаційно-педагогічного потенціалу.

На підставі актуальних потреб педагогіки є доцільним включення ідей гносеологічного, средового, синергетического підходів для організації програми екологічного утворення молоді, а також використання можливостей природи в процесі розвитку особистості. На сучасному етапі реалізація цілей дослідження представляється можливої при організації в рамках додаткового шкільного утворення узагальнюючих навчальних курсів, орієнтованих на формування цілісного подання обучающихся про природну й социоприродной середовищу і їхній екологічній свідомості в цілому.

У другому розділі «Експериментальне дослідження використання інформаційно-педагогічного потенціалу природи для формування екологічної свідомості підлітків й юнаків в утворювальному процесі» визначаються завдання, зміст, етапи експериментальної роботи, аналізуються результати етапу, що констатує, дослідження, розкривається реалізація педагогічних умов формування екологічної свідомості, що навчаються через використання інформаційно-педагогічного потенціалу, викладається зміст авторського спецкурсу для старшокласників, проводиться аналіз результатів формуючого етапу дослідження.