Держава і право Византії, Арабський халіфат, страница 4

У IV-VII стст. були створені кодифікації конституцій імператорів Риму і римського права в цілому. Першим офіційним зводом римських законів являється Кодекс імператора Феодосія (438 р.), який включив у себе всі імператорські інституції, видані з початку правління Константина (312 р.).

Таким чином, було підкреслено правове верховенство Східної Римської імперії, все більш раннє законодавство втратило юридичну силу. З 529 р. по 534 р. під керівництвом юриста Трібоніана була фактично створена основа подальшої правової системи Візантії. Corpus juris civilis - Звід законів Юстиніана став важливим джерелом візантійського права, і практично діяв до XI ст. Цей пам'ятник права складається з чотирьох основних частин:

1. Дегести або Пандекти ("зібране, що вміщає в себе все") являють собою витяги з творів римських юристів який викладають і коментують чинне право.

2. Інституції Юстиніана - це навчальні викладки для тих, які навчаються у юридичних школах імперії за загальним началом юриспруденції.

3. Кодекс Юстиніана являється збором імператорських постанов.

4. Новели Юстиніана включають у себе 160 конституцій на грецькій мові самого монарха, який вносить доповнення та зміни у Звід законів.

В історико-правовій науці по відношенню до Візантійських кодифікацій прийнятий термін "інтерполяція". Це текстові зміни, внесені у Дегести і не обговорені її авторами. Інтерполяції були викликані впливом на візантійську юридичну практику правових звичаїв, широко розповсюджених у східних провінціях; пізньогрецького та східного права. Істотний вплив на право розуміння кодифікаторів робили також філософсько-релігійні течії (платонізм, стоїцизм, християнство).

Велику роль у практичному застосуванні законодавства Юстиніана відіграли спеціальні роботи по тлумаченню норм права. У IV-VII стст. професійними юристами на грецькій мові були складені коментарі: Феофаном - "Параграфи" (перекази) Інституцій Юстиніана; Стефаном - "Індекс (покажчик) до Дегест Юстиніана" і т. д.

У VII-VIII стст. у зв'язку з значним поповненням власного опиту візантійських юристів, новими потрібностями правової регуляції з'явилися умови для подальшої кодифікаційної правотворчості. У 726 р. за наказом імператора Льва Ісаврійського була розроблена "Еклога" - спрощене та більш доступне для практичного застосування виклад зібрання законів Юсгиніана. Крім того, у цей правовий збірник ввійшли і нові норми права. Зокрема, вказано на таке джерело рабства, як дезертирство із армії, визволення рабів в церкві. Еклога відображає великий вплив церкви на сферу сімейно-шлюбного права. Вводилися заручини з 7 років; вік для тих, хто брав шлюб визначався для юнаків у 15 років; для дівчат - у 13 років; значно скорочувалися умови розлучення; придане і шлюбний дар дружини вважали її власністю; діти одержували обов'язкову долю спадщини (не менше 1/3).

Серед угод, які могли укладатися як в усній, так і в письмовій формі, вказані договори купівлі-продажу, займу, вкладу, найму, оренди землі на строк не більше 29 років. Еклога закріпляла новий феодальний інститут - емфітевзис, який представляв собою вічну або обмежену трьома поколіннями оренду. Власник одержував щорічну плату від емфітевта. У випадку її неодержання на протязі трьох років він мав право затребувати землю назад. У якості злочинних діянь Еклога розрізняла:

- державні (перехід до ворога, зрада, фальшивомонетництво, зговір проти імператора і християн);

- релігійні (розповсюдження ворогуючих християнству релігій, чаклунство, знахарство, єресь);

- проти особистості (вбивство і тілесні пошкодження (умисні і невмисні), а також у випадку смерті раба, якого було побито його хазяїном не осуджувався, відповідальність наступала лише у випадку спеціального катування, отруєння отрутою або підпалу раба;

- майнові (крадіжка, грабіжка, знищення чужого майна, розкрадання могил);

- моральні (кровозмішення, зґвалтування, перелюбство, зв'язок з монашкою, злочинкою, дівчиною, скотоложество, знищення плоду і т.д.).