Найменша відстань від краю отвору, що пробивається, до прямолінійного зовнішнього контуру повинна бути не менше 1,5S. В нашому випадку a =6,45мм > 2,25мм, що є припустимим [1].
Отже за всіма ознаками деталь технологічна.
1.2.3. Визначення форми і розмірів вихідної заготівки.
Визначення розмірів плоских заготівок, які підлягають гнуттю, основане на рівності довжини заготівки і довжини нейтрального шару після гнуття і зводиться до визначення довжини нейтрального шару.
Розбиваємо деталь на 7 простих ділянок: 4- прямолінійної форми і 3- криволінійної.
Рис.1.4. Розподіл деталі на ділянки.
Довжина криволінійної ділянки визначається за формулою:
L= 0.017φ( r +xS ) [1].
Де φ- кут криволінійної ділянки, град;
x- коефіцієнт, який враховує положення нейтрального шару;
S- товщина матеріалу, мм.
L1=l1/cos 30º=12,3/0,96=12,73 мм;
L3= l3/cos 30º=23,55/0,866=27,19 мм;
L5=l5-S-Rвн.=33,15-1,5-1=30,65 мм;
L7=l7-S-Rвн.=10,6-1,5-1=8,1 мм;
L2=0,017*φ(Rвн.+xS)=0,017*45(3+0,45*1,5)=2,81 мм;
L4=0,017*φ(Rвн.+x4S)=0,017*30(3+0,45*1,5)=1,87 мм;
L6=0,017*φ(Rвн.+x6S)=0,017*90(1+0,4*1,5)=2,45 мм;
L= L1+L2+L3+L4+L5+L6+L7= 12,73+2,81+27,19+1,87+30,65+2,45+8,1=
= 80,11 мм.
Вихідна заготівка має форму і розміри показані на рис.1.3.
1. H14, h14, +IT14/2;
2. Сталь 08кп, ГОСТ 1050-74
Рис.1.5. Ескіз заготовки.
1.2.4. Визначення розкрою матеріалу.
Приймаємо спосіб розкрою смугового матеріалу - розкрій з відходами, тому що при безвідхідному розкрої мала точність утвореного контуру. Тип розкрою -прямій.
Визначимо ширину смуги :
В= А+ 2b1+ ∆ш
Де А- розмір деталі поперек смуги ;
b1= 2 мм - величина бічної перемички, [1];
∆ш =0,6 мм- односторонній допуск на ширину смуги, [1].
В= 80,11+ 2·2,2+ 0,8= 85,31 мм
Зобразимо схему розкрою матеріалу, враховуючи що вирубка – пробивка відбуватимится в штампі послідовної дії.
Рис.1.6. Схема розкрою смуги.
Як основний матеріал приймаємо лист сталевий, товщиною 1,5 мм із розмірами 800 х 2000 мм за ДСТ 3680-57.
З одного листа в результаті розкрою виходить: к= 800/87,2= 9,17 смуг. Приймаємо к= 9 смуг. З кожної смуги вирубується n= 2000/48,14=41,55 деталі. Приймаємо n= 45 деталей. Усього з листа виходить П = 9 ·45= 405 деталей.
Рис.1.7. Схема розкрою листа.
Для визначення економічності такого розкрою необхідно визначити коефіцієнт розкрою :
Кр=(f·np/B·h) ·100%
Де f - площа поверхні деталі ;
n = 1- кількість рядів розкрою;
В=87,2 мм ширина смуги;
h=48,14 мм – крок вирубки.
Визначимо площу поверхні деталі. Для цього розіб’ємо деталь на елементарні фігури.
Так як деталь майже симетрична то достатньо порахувати площу 1/2 деталі.
Рис.1.8. Розбивка деталі на частини.
Знайдемо площі елементарних фігур за допомогою програми «КОМПАС»:
F1= 67,73 мм2
F2= 99,84 мм2
F3=20,95 мм2
F4=242,72 мм2
F5=12,73 мм2
F6=16,33 мм2
F7=110,21 мм2
F8=31,96 мм2
F9=17,11 мм2
F10=31,96 мм2
F11=12,15 мм2
F12=12,83 мм2
F13=81,34 мм2
F14=53,93 мм2
F15=21,48 мм2
F16=18,57 мм2
F17=1,57 мм2
F= (F1+F2+F3+F4+F5+F6+F7+F8+F9+F10+F11+F12+F13)*2+ F20 +F21+ F22+F23=(67,73+99,84+20,95+242,72+12,73+16,33+110,21+31,96+17,11+31,96+12,15+12,83+81,34)*2+53,93+21,48+18,57+1,57=1611,27 мм²
Площа всієї поверхні деталі дорівнює :
F= 1611,27 мм2
Коефіцієнт розкрою :
Кр=(1611,27 ·1/87,2·48,14)100%=38,4%
Однак коефіцієнт розкрою не дає повної уяви про загальне корисне використання металу. Для цього необхідно визначити коефіцієнт використання металу :
% де m=405 – кількість деталей
з листа;
f =1124,65 мм2 –площа поверхні деталі;
А =2000мм –довжина листа;
С =800мм – ширина листа.
Коефіцієнт використання металу :
k=(1611,27 *405/2000*800)100%= 40,8%
Отже маємо не високий коефіцієнт використання металу.
1.2.5. Технологічне зусилля процесу.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.