У таблиці 111 наводяться дані про середні збори за 1870-1874, 1883-1890 та 1911-1915 рр. Як видно з таблиці, за пореформений час абсолютна кількість валових зборів зернових культур значно зросла, але основний приріст відбувався починаючи з 1880-х років.
Зупинимось докладно на аналізі даних ЦСК за 1883-1915 рр. Динаміку валових щорічних зборів можна візуально оцінити на побудованому нами графіку 112, а по п’ятиріччях дані про збори згруповані в таблиці 113. Таблиця відображає результати виробництва селянами продукції рільництва на своїх надільних землях. За 33 пореформених роки обсяги валової продукції зросли більше, ніж в 2,5 рази. Перше місце по валовим зборам впродовж усього пореформеного періоду займало озиме жито. На його частку припадало пересічно за 1883-1890 рр. 24,5 % всіх зборів. Друге місце посідала картопля – 20,3 % зборів. Завдяки високому темпу росту зборів картоплі – 7,8 %, її частка у всіх зборах збільшилась з 10,0 % в 1883-1890 рр., до 22,9 % в 1911-1915 рр. Майже по 19 % зборів припадало на ячмінь та яру пшеницю, частка вівса становила 9,4 %. Таким чином, на п’ять цих культур припадало понад 90 % всіх валових зборів продукції рільництва на селянських надільних землях. Протягом пореформеного періоду відбувалась концентрація зборів головних культур. Якщо в 1883-1890 рр. частка перших п’яти культурах по зборах становила 89,4 %, то в 1911-1915 рр. – уже 92,2 %.
В умовах швидкого приросту населення, показник зборів продукції рільництва особливе значення має відносний показник – на душу населення. В середньому за 1883-1915 рр. на душу сільського населення надільні землі давали збору п’яти культур без урахування насіння (ярової пшениці, озимого жита, ячменя, вівса та озимої пшениці) на 1,2 тис. крб., збільшившись з 0,9 тис. в 1883-1890 рр. до 1,6 тис. в 1911-1915 рр. (табл. 114). На графіку 115 видно, що збільшення показника зборів зернових культур на душу населення відбувалось дуже нерівномірно (для оцінювання динаміки на графіках було побудовано підгонку методом найменших квадратів, зважених відносно відстані). Величина зборів зернових культур у середньому за 1883-1915 рр. коливалася від 0,4 до 1,9 тис. крб. на душу. Дисперсія в межах п’ятирічних інтервалів також була дуже великою. Так, в п’ятиріччя 1883-1887 рр. різниця між максимальним та мінімальним збором становила понад 300 %, в 1911-1915 рр. – майже 50 %.
Середній річний темп приросту зборів зернових культур на душу пересічно за 1887-1915 рр. становив 3,1 %. Найшвидший ріст відбувався в 1883-1890 рр. – 31,0 %. Найбільше падіння – в п’ятиріччя 1896-1900 рр. – -2,6 % Періоди швидкого зростання змінялись періодами спаду, але, в цілому, дані таблиці 114 та графіка 115 відображають величезні зусилля селян Харківської губернії по обробленню своїх надільних земель – лише за 33 пореформених роки при збільшенні посівних площ всього на 1/5, вони зуміли збільшити вартість зібраної на душу продукції головних зернових культур майже в два рази.
Те, що приріст зборів продукції рільництва відбувся саме за рахунок підвищення рівня виробництва свідчить результат проведеного нами аналізу взаємозв’язків збору продукції рільництва на надільних землях з іншими показниками. Регресійний аналіз показав, що дисперсія валових зборів зернових культур пояснюється майже виключно показниками врожайності та посівних площ (R2=0,96), але переважно визначалася першим (бета-коефіцієнти врожайності 0,76; посівної площі 0,32; стандартна помилка 0,04). Ці залежності чітко видно на матричному графіку розсіювання (графік 116). Результати, відображені на графіку можна проінтерпретувати наступним чином: у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. приріст валового виробництва відбувався в основному за рахунок підвищення врожайності зернових культур, тобто інтенсивними методами.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.