Сільськогосподарське виробництво у селянському господарстві Харківської губернії, страница 5

Кількість кореспондентів Міністерства землеробства, що доставляли урожайні відомості, була набагато меншою. По Харківській губернії їх кількість, як правило, не перевищувала 100 чоловік.

Земська урожайна статистика Харківської губернії постала в 90-х роках ХІХ ст. Так само, як і Департамент землеробства, земства збирали дані через мережу добровільних кореспондентів. Кількість кореспондентів земства була більшою, ніж у Департаменту і становила пересічно кілька сотень чоловік.

Таким чином, ми маємо три комплекси джерел про врожаї за пореформений період, що були опубліковані. Абсолютні показники врожайності, що наводились у публікаціях цих відомств відзначались деякою розбіжністю (графік 98). В літературі висловлювались різні думки стосовно вірогідності кожного з цих джерел. Але аргументація засновувалась переважно на  основі зовнішньої джерелознавчої критики без глибокого змістовного аналізу.

Очевидним засобом з’ясувати ступінь достовірності цих джерел є порівняльний аналіз. Оскільки ці комплекси збирались незалежно, передбачувана схожість свідчила б про їхню достовірність. Подібне дослідження по 18 губерніям Росії на основі кореляційного аналізу було проведене дослідником Д. Іванцовим ще в 1915 р. Автор порівняв зв’язок динамічних рядів врожайної статики за даними ЦСК, Міністерства землеробства та земств наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Проте в технічному плані це дослідження має серйозну ваду, оскільки аналізу було піддано не стаціонарні ряди[4], отже, формально, висновки Д. Іванцовим про „задовільність” даних врожайної статистки всіх трьох відомств потребують ревізії.

Нами було проведено порівняльний аналіз трьох незалежних комплексів джерел врожайної статистики на надільних селянських землях п'яти зернових культур у Харківській губернії за даними ЦСК за 1883-1915 рр., Міністерства землеробства за 1884-1915 рр. і Харківської губернської земської управи за    1890-1917 рр. Довжина ряду бралась максимально можлива (доступна з джерел).

Спочатку було проведено візуальний аналіз даних (графік 99). На графіку видно, що всі три джерела в цілому малюють схожу картину динаміки врожаїв. Однак сильні коливання на графіках не дозволяють оцінити, наскільки схожі   тренди в цих рядах. Додамо лінійні тренди з довірчими інтервалами p=0,95 (графік 100). З побудованого графіка видно, що дані Міністерства землеробства і Харківської губернської земської управи зображують динаміку врожаїв майже однаково, трохи більший коефіцієнт регресії за даними Харківської губернської земської управи можна пояснити тим, що вихідний варіаційний ряд зміщений у більш пізні роки (1890-1917 рр.). Показники врожайності і їх динаміка (коефіцієнт регресії) за даними ЦСК нижче, ніж за даними Міністерства землеробства і Харківської губернської земської управи. Однак розходження не великі, довірчі інтервали перетинаються, так що можна зробити висновок про те, що тренди трьох джерел схожі.

Для коректного застосування кореляційного методу необхідно позбавитись автокореляцій. Найпростіший шлях – це видалення тренда. Треба встановити найбільш прийнятний тип функції вирівнювання (критерій – коефіцієнт детермінації R²). Для цього в MS EXCEL для ряду врожаїв ЦСК (не було необхідності аналізувати всі ряди) послідовно підбирались наявні функції згладжування. Найкращими виявились експонентна (R²=0,410), лінійна (R²=0,413) і поліноміальна другого порядку (R²=0,427). Різниця значення R² не дуже велика, тому виберемо лінійну   функцію, як найпростішу. Наступний етап аналізу – видалення тренда й аналіз залишків. На автокорелограмі залишків видно, що автокореляції знаходяться у межах довірчого інтервалу (додаток 101). Видаливши лінійний тренд з інших рядів, обчислимо між ними кореляцію. Як видно з таблиці 102, коефіцієнти кореляції дуже високі, що свідчить про те, що динаміку врожаїв всі три комплекси джерел зображують практично однаково.