Впродовж періоду, що розглядається, в системі землеробства селянського господарства відбулись значні позитивні зміни, які привели до переходу від напівпримітивної (перелогово-рябопільної) системи землеробства до екстенсивної парової трипільної (з елементами рябопілля). Але ці зміни відбувались дуже повільно і з великою затримкою. Як відомо, екстенсивні системи землеробства в розвинутих країнах переважали в епоху феодалізму, тому на початок ХХ ст. трипільну систему землеробства слід вважати анахронізмом. Агрокультура селянських полів знаходилась на надзвичайно низькому рівні, що негативно позначалось на виробництві продукції рільництва. Підвищити врожайність можна було за рахунок впровадження інтенсивних технологій, прогресивних сівозмін, угноєння ґрунту тощо, тобто шляхом інтенсифікації сільського господарства.
В своїй основі землеробство – основна галузь селянського господарства, залишалась екстенсивним, хоча намітились процеси його інтенсифікації. Про це свідчить приріст валових зборів продукції рільництва більше, ніж у 2,5 рази за 1883-1915 рр., причому цей приріст відбувся саме за рахунок підвищення врожайності зернових культур, тобто інтенсивними методами. Але все-таки врожайність селянського сільського господарства Харківської губернії залишалась низькою, значно поступаючись у цьому розвиненим європейським країнам. Зберігалась жорстка залежність землеробства від природно-кліматичних умов, що при збереженні однобічного зернового напрямку значно підвищувало ризик і відчутність неврожаїв.
В умовах панування зернового землеробства, що давало селянам основні засоби, з яких вони сплачували податки тощо, особливого значення набув ринок зерна. Виробництво і ринок сільськогосподарської продукції були тісно взаємопов’язані. Але товарність продукції селянського рільництва була невисокою, частка товарних надлишків без урахуваня насіння не перевищувала 30 % зборів зернових.
Друге місце, після зрільництва у селянському господарстві займало тваринництво. Протягом пореформеного періоду відбулось значне зростання поголів’я худоби, але по відношенню до населення та землеволодіння кількість тварин залишалася приблизно однаковою. Селянське господарство було недостатньо забезпечено продуктивною худобою. Близько третини господарств взагалі не мали корів, значною була частка господарств без свиней, овець та іншої продуктивної худоби. Ті селянські господарства, які тримали продуктивну худобу, обмежувались невеликою кількістю тварин. Тому частка худоби та продуктів тваринництва, що надходила на ринок була дуже незначною. Худоба вирощувалась переважно для задоволення внутрішніх потреб селянського господарства.
Низький рівень сільськогосподарського виробництва селянського господарства призводив до „відносного” малоземелля і аграрного перенаселення, а подолання кризи селянського господарства в Харківській губернії здійснювалось як екстенсивними, так і інтенсивними методами.
Аналіз динаміки селянського господарства Харківської губернії показав у цілому наявність позитивних тенденцій у сільськогосподарському виробництві протягом пореформеного періоду. Але поліпшення становища відбувались досить повільно, і сільське селянське господарство в основній своїй масі залишалось низькопродуктивним.
[1] Абсолютну кількість порівнювати не можна, оскільки дані ЦСК стосуються лише надільних земель, а дані подвірного перепису – фактичного селянського землекористування.
[2] Для усунення негативного впливу сильної варіації показників сільськогосподарського виробництва, брався усереднений показник змінного темпу росту з п’ятирічним інтервалом.
[3] З 1904 р. ЦСК почав збирати дані про посівні площі окремо по землях надільних, прикуплених цілими сільськими громадами, орендованих селянами й приватновласницьких, але публікувались дані, як і раніше, з розподілам по двом категоріям – на надільних і приватновласницьких землях.
[4] Формально дослідженню Д. Іванцова можна пред’явити ще ряд претензій: по-перше по деяких губерніях аналіз проводився по дуже коротких рядах (іноді – всього декілька перемінних); перевірка значущості коефіцієнтів кореляції не робилась; аналіз проводився тільки на основі даних про врожайність однієї зернової культури – жита, і т. ін.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.