Гідрогеохімія (геохімія підземних вод): Навчальний посібник, страница 50

Вибір масштабу гідрогеохімічних досліджень визначається їхньою метою і задачами.

Виділяються:

а) гідрогеохімічні зйомки в масштабах 1:200 000 – 1:100 000, завданням яких є: вивчення регіональних особливостей геохімії підземних вод, загальна оцінка території на можливу присутність у надрах рудної мінералізації або вуглеводнів та виділення перспективних площ для проведення пошукових робіт;

б) гідрогеохімічні пошуки масштабів 1:50 000 – 1:25 000, що поводяться у районах, перспективних на виявлення корисних копалин, задачею яких є виділення гідрогеохімічних аномалій та ділянок для проведення деталізаційних робіт;

в) гідрогеохімічні пошуки то дослідно-методичні роботи у масштабах 1:10 000 і крупніше, які проводяться в межах раніш виявлених гідрогеохімічних аномалій і рудних полів з  метою деталізації аномалій, вивчення їхньої природи, зональності, встановлення пошукових критеріїв та оконтурення рудних тіл.

Водночас при гідрогеохімічних зйомках і пошуках повинні вирішуватися наступні геологічні задачі:

·  Картування за гідрогеохімічними ознаками можливих зон тектонічних порушень;

·  Виявлення та вивчення мінеральних (лікувальних та промислових) вод;

·  Оконтурення ділянок техногенного забруднення підземних (і поверхневих) вод.

Відбір проб води при гідрогеохімічних дослідженнях проводиться як із природних (джерела, струмки, озера і т. ін.) так і штучних (свердловини, колодязі, гірничі виробітки і т. ін.) водопунктів. Щільність мережі водовідбору визначається масштабом робіт та складністю геологічної будови території (табл.. 4.1.).

Найбільш гідрогеохімічно цікавим є відбір проб з джерел та свердловин. При відсутності самовиливу води із свердловин, проби відбираються спеціальним пробовідбірником або в процесі відкачки. Для опробування глибоких свердловин може застосовуватися пробовідбірник типу КІІ -65.

На практиці далеко не завжди вдається дотримуватися вказаних норм. Тому часто, особливо при крупномасштабних дослідженнях, розподіл проб на площі може бути нерівномірним. Проте, загальна їхня кількість повинна відповідати масштабу робіт.

Таблиця 4.1.

Щільність гідрогеохімічного опробування («Інструкція з геохімічних пошуків», 1983)

Примітка *Опробуванню підлягають усі водопункти при відстані між ними не більше 100 м. Якщо цю умову виконати неможливо, пошуки цього масштабу проводитися не можуть.

У випадку необхідності, наприклад, при перевірці раніше виявлених аномалій, щільність опробування може збільшуватися.

Проби відбирають у скляні або поліетиленові пляшки об’ємом 0,5-1,0 л (іноді – більшого), що закриваються резовими або поліетиленовими чіпками. І пляшки, і чіпи промивають 5 %-м розчином соляної кислоти, а потім миють звичайною і полощуть дистильованою водою. Вода, яку відібрано для аналізу, повинна бути чистою – без суспензійних часток. Каламутну воду фільтрують.

В процесі відбору проб біля водопунктів виконується наступний комплекс спостережень: топографічна і геологічна прив’язка на місцевості та карті; опис типу водопунктів і характерних гідродинамічних особливостей (заміри дебітів – джерел, свердловин, що самовиливаються, струмків; визначення глибин водопунктів і рівней води у них); виміри температури води і повітря; опис фізичних властивостей води і умов її відбору; експрес – визначення нестійких хімічних елементів та їхніх сполук, а також деяких фізико-хімічних параметрів підземних вод (рН, Eh та ін.).

Відбір проб води проводиться звичайно у теплу і суху пору року, коли інфільтраційне живлення приповерхневих водоносних горизонтів, яке призводить до зменшення контрастності і зміни контурів гідрогеохімічних аномалій, є мінімальним.

Аналіз гідрогеохімічних проб проводиться різними методами як у польових так і у стаціонарних умовах.