Гідрогеохімія (геохімія підземних вод): Навчальний посібник, страница 17

У слабколужних (рН>7,2) хлоридних натрієвих водах з високою мінералізацією (в тому числі і у морській воді) золото найчастіше присутнє у вигляді комплексного хлоридного аніона AuCl₄^-. Не виключено, що міграція елемента може відбуватися тут також у вигляді простих катіонів, тіосульфатних, сульфідних, галоїдних та гідроксильних комплексів.

У сильнокислих водах із рН < 3,8 золото може мігрувати у вигляді тривалентного катіона.

Ступінь мінералізації розчину мало впливає на особливості міграції золота і його загальну концентрацію у природних водах.

Геохімічні бар’єри в процесі водної міграції елемента створюються сірководнем, органічними сполуками та різними відновленими формами металів. З колоїдних розчинів золото також висаджується в результаті коагуляції його колоїдів різними електролітами і сульфідними мінералами (особливо піритом). Зі зниженням інтенсивності процесів окислення з глибиною вміст золота у воді як правило зменшується. Закономірне зниження розчинності і відповідно міграційної здатності золота у глибоких частинах гідрогеологічного розрізу до деякої міри компенсується збільшенням тут концентрації вуглекислоти і позитивним впливом останньої на його міграцію.

Срібло. Середній вміст його в земній корі 2 10^-5%. У природних умовах найрозповсюдженішими сполуками є сульфіди (сульфасолі) срібла. Меншою мірою поширені його галоїдні та сульфатні сполуки. У зоні окислювання сульфідних родовищ часто зустрічається самородне срібло. Головні мінерали срібла – аргентит, піраргірит та прустит  слабко піддаються окислюванню.

Найконтрастніші водні ореоли розсіювання срібла спостерігаються у кислих сульфатних водах сульфідних водах сульфідних родовищ де елемент мігрує здебільшого у вигляді тіосульфатних комплексів. У лужних водах міграція срібла є менш енергійною, хоча тут елемент і утворює різні галоїдні комплекси з хлором, бромом і фтором: AgCl⁺, AgBr₂⁰, AgF⁺ та ін..

Мідь – 18-електронний елемент-комплексоутворювач. У гідрогеохімічних системах мідь переважно є у двохвалентною, але зустрічається і у одновалентній формі.

Елемент може утворювати стійкі сполуки з НСО₃^-, СО₃^2-, Сl^-, Br^-, F^-, J^-, та OH^-. Зростання рН підземних вод сприяє збільшенню комплексних сполук елементів з OH^- та СО₃². В результаті зменшення Eh підземних вод збільшується присутність в них катіонів одновалентної міді. Електронний потенціал реакції Сu⁺ ↔ Сu²⁺ + е^-, що дорівнює 159 Мв, означає, що при нижчих потенціалах концентрація Сu⁺ повинна бути більшою за концентрацію Сu²⁺. Проте у реальних умовах ці співвідношення можуть змінюватися в залежності від умов комплексоутворення. Найпоширенішими є галоїдні комплекси елемента. Нерідко міграція міді здійснюється і у вигляді колоїдів.

В межах рН 5,4-8,5 міграція міді може відбуватися у формі Сu²⁺ та СuСО₄, а у кислих водах мідь знаходиться у вигляді простого катіону Сu²⁺ та комплексу СuSО₄. В хлоридно-натрієвих водах з високою мінералізацією значна частина міді може перебувати як у вигляді нейтральних [СuCl₂] так і позитивно заряджених комплексів [СuCl]⁺ з хлором.

Основними осадителями міді із природних вод є карбонати кальцію, гідрати окису заліза і марганцю, ванадати, кремнезем і сірководень.

Міді належить важлива роль у функціонуванні живих організмів. У рослин елемент сприяє синтезу білків, стимулює фотосинтез. В тваринних організмах мідь приймає участь в окислювально-відновних процесах, кровотворенні, входить до складу ферментів.

Марганець єдостатньо розповсюдженим у підземних водах. Середній його вміст в земній корі становить 0,1%. Як і залізо, марганець є сідерофільним елементом.

Міграція марганцю у природних водах відбувається в колоїдній і іонній формах та у вигляді комплексних сполук.

Найінтенсивніше міграція марганцю протікає у кислих сульфатних водах в зоні окислювання сульфідних родовищ, де розчинність його сполук з іоном SO₄^2- є досить високою (393 г/л при 25°С).