Гідрогеохімія (геохімія підземних вод): Навчальний посібник, страница 15

За наявності у підземних водах фтору часто утворюються борфторні комплекси, (BF₄^-) які є характерними для кислих вод. Утворення катіонних комплексів для бору не властиве. За даними досліджень газово-рідинних включень у мінеральних гідротермального генезису, бор в них вміщується у формі аніоногенного комплексу BO₃^3-. Елемент також часто утворює комплекси з органічними адендами.

Бор відіграє важливу роль у життєдіяльності тварин і рослин. Надлишок його у воді викликає борні токсикози, що супроводжуються захворюваннями шлунково-кишкового тракту, легенів, мозку. Елемент впливає на процеси фотосинтезу, що спричинені як дефіцитом , так і надлишком бору.

Цинк – катіоногенний халькофільний елемент підгрупи металів. У геологічному середовищі він пов'язаний з помірно кислими гранітоїдами. Мінерали цинку – сульфіди, сульфати, окисли, карбонати, фосфати, силікати та ін. Найчастіше цинк зустрічається у гідротермальних поліметалевих родовищах в асоціації з Рb, Сu, Сd, Аg, Аs, Sb, Ni, Мо, Co, Ва. Основний мінерал цинку – сфалерит (ZnS).

Цинк – один з найрозповсюдженіших мікроелементів підземних вод. У слабкокислих (рН 5-6,5) гідрокарбонатно-сульфатних водах він знаходиться переважно у вигляді катіонів ZnHСO₃⁺ і нейтральних сульфатних комплексів - ZnSО₄. Незначна кількість елемента присутня у воді у вигляді простого іона Zn²⁺. У лужних гідрокарбонатно-натрієвих водах (рН 8-9,5) міграція елемента здійснюється у вигляді комплексів ZnOH⁺ та ZnHСO₃⁺.

У високомінералізованих водах і розсолах хлоридного натрієвого складу, що мають велику іонну силу, міграція цинку визначається наявністю таких комплексів: ZnCl⁺, ZnCl₂⁰, ZnBr⁺, ZnF⁺. У нейтральних водах гідрокарбонатного складу елемент здійснює міграцію у вигляді Zn²⁺, ZnСO₃⁺ та ZnHСO₃⁺. Елемент властивий ореольним водам різних рудних родовищ.

Основними осадителями цинку на шляху водної міграції  є карбонати кальцію, сірководень і сорбенти - гідрати окису заліза, двоокис марганцю та тонкодисперсні глинисті мінерали, що утворюють відповідні гідрогеохімічні бар’єри.

Цинк є необхідним рослинам і тваринам. У рослинах елемент приймає участь у вуглеводневому і білковому обмінах, сприяє заплідненню і росту насіння, прискорює фотосинтез та ін. У тваринних організмах він, наприклад,  входить до складу ферменту, що регулює роботу дихальної системи.

Свинець - так само як і цинк є катіоногенним елементом і разом з ним входить до мінеральної асоціації, що має назву «поліметали».

Так само як і цинк свинець часто є генетично пов'язаним з помірно кислими гранітоїдами. Асоціює у природі з Сu, Сd, Аs, Sb, Ni, Мо, Co, Zn та ін. Утворює різноманітні мінерали, найпоширенішими з яких є галеніт (РbS).

Розчинність свинцю у воді досить низька. Тому на відміну від цинку, його гідрогеохімічні ореоли мають невеликі розміри і часто невисоку контрастність.  Найрозчиннішими солями елементу є РbSО₄ (42 мг/л) і РbSО₃ (1,1 мг/л).

Форми водної міграції свинцю великою мірою визначаються умовами рН-Eh середовища. У зоні гіпергенезу при рН <6 і значних коливаннях Eh елемент здебільшого перебуває у вигляді двовалентного катіона. При рН > 8 він утворює комплекси – НРbО₂^- і РbО₂^2-, а також РbО₂ і Рb(ОН )₂. Міграція свинцю може здійснюватися в колоїдній та газовій формах.

Свинець, не зважаючи на низьку міграційну спроможність, є типовим елементом ореольних вод різних рудних родовищ. Дальність його водної міграції не перевищує 500-600 м від рудного тіла.

Свинець є досить токсичним елементом. Тому його вміст у питних водах не повинний перевищувати 0,1 мг/дм³. У людей і тварин елемент викликає склероз, захворювання нервової системи та ін..

Миш'як належить до амфотерних елементів з перевагою металоїдних властивостей. Елемент зустрічається як у самородному вигляді, так і у різних мінеральних утвореннях. Найпоширеніший з мінералів миш’яку – арсенопірит (FeAsS).