Модульні профільні наконечники з кутом профілю 400 повинні торкатися поверхонь двох сусідніх зубців. Оправка 1 з колесом 2, яке перевіряється, встановлена в центрах з можливістю обертання. Вимірювальний наконечник послідовно вводиться в усі западини. Найбільша різниця визначає биття зубчастого вінця.
]Бічний
зазор вимірюють в реальному зубчастому зачепленні щупами або свинцевими
смужками. Товщину зубця вимірюють тангенціальними зубомірами, які мають 2
базових щупи 1,2 і вимірювальний наконечник 3 з показуючим приладом 4. Перед
вимірюванням зубомір настроюють на заданий модуль за роликом розрахункового
діаметра. Контролюють по сутності положення товщини зубця на заданій відстані
h.
Лекція 18
Взаємозамінність шпонкових з’єднань
Шпонкові з’єднання використовуються:
- для нерухомих з’єднань;
- у з’єднаннях, які допускають переміщення.
Незалежно від характеру з’єднання необхідно забезпечувати:
- добре центрування;
- виключити відносне провертання.
Отже, бічні зазори не бажані, особливо в реверсивних приводах, оскільки виникають удари.
Для скорочення номенклатури шпонок при доборі посадок поле допуску шпонок незмінне, по ширині використовують посадку в системі вала (h9), необхідну посадку одержують зміною поля допуску пазів вала і ступиці.
По ширині шпонок утворюється три види посадок:
1- 
вільне
з’єднання - при важких умовах складання і дії нереверсивних навантажень, а
також для отримання рухомих з’єднань;
2- нормальне з’єднання - нерухоме з’єднання, яке не потребує частого навантаження відсутнє;
3- 
щільне
з’єднання - приблизно однакові натяги в обох пазах, складання здійснюється
напресуванням при реверсивних навантаженнях.
На інші розміри намічені такі поля допусків:
- на висоту шпонок h11,
- на довжину шпонок h14,
- на довжину пазів H15.
Поля допусків сегментних шпонок аналогічні призматичним, додатково до них h12 - на діаметр вихідного контуру.
Граничні відхилення шпонкових з’єднань
Їх указують:
- з однієї сторони - з’єднання шпонки з пазом вала;
- з іншої - з’єднання шпонки з пазом маточини.
Допуски і посадки шліцьових з’єднань
Шліцові з’єднання існують трьох видів:
- прямокутні; легка 6*28*32, в=7; середня 6*28*34, в=7;
важка 10*28*35, в=4.
- евольвенті;
- трикутні;
Найбільш досконалими є евольвенті, але у виготовленні вони складніше прямокутних, тому поки що переважно використовують прямокутні.
Центрування:
-за зовнішнім діаметром D - переважний спосіб, твердість втулки допускає обробку протяжкою, а вал - фрезеруванням. Такий спосіб простий і економічний;
-за внутрішнім діаметром d - коли втулку неможливо обробити чистовою протяжкою.
- за бічними гранями зубців в - при знакозмінних навантаженнях, але не забезпечує точності центрування.
] Посадки шліцьових з’єднань призначають у системі отвору по центруючій циліндричній поверхні і по бічних поверхнях западин втулки і зубців валу. Це сприяє :
- підвищенню точності центрування;
- обмеженню бічних зазорів.
У таблицях довідників наведені рекомендовані посадки для різноманітних способів центрування.
На нецентруючі діаметри встановлені поля допусків:
- для втулки H12;
- для валу а11.
При указаних полях допусків створюються значні зазори, які забезпечують легкість складання з’єднань.
Збирати шліцові з’єднання з натягом дуже важко через складність контуру. Тому посадки з натягом одержують, використовуючи перехідні посадки.
Із збільшенням довжини, а також частоти перемикань використовують посадки із збільшеними зазорами, що сприяє:
- компенсуванню неточності форми;
- доброму змащуванню.
Збирання гарантується,
якщо реальні деталі окремо
збираються з теоретичними.
Позначення шліцевих з’єднань:
d - 8*36 H7/f7*40 H12/a11*7 D9/h9
допускається не вказувати допуски нецентруючих діаметрів:
для отвору d - 8*36H7*40H12*7D9,
для валу d - 8*36f7*40a11*7h9
Шліцеві евольвентні з’єднання
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.