Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти, страница 6

номіки розвитку малого і середнього бізнесу існування численної мережі бан­ків різних типів є конче необхідним. Скажімо, середнього розміру банки за­безпечують підтримання стабільності банківської системи в економічно роз­винутих країнах (незалежно від суспільно-політичного устрою). Диверсифіка­ція банків на противагу їхньому штучному об'єднанню — закономірність роз­витку здорової ринкової економіки. Розвиток банківської справи саме в тако­му руслі дає змогу створювати конкурентну, вірніше, конкурентоспроможну й адекватну завданням економічного прогресу банківську систему. Необхід ними умовами і водночас принципами функціонування не лише комерційних банків, а й взагалі фінансово-кредитної сфери мають стати дотримання за­конності (зокрема норм фінансового, підприємницького права), економічна діяльність, конфіденційність, професіоналізм, відповідальність.

Комерційні банки сьогодні є найкраще підготовленим і дисциплінова­ним підрозділом агентів грошового ринку. Банківська система є по суті єди ною сферою національної економіки, яка сприяє розв'язанню проблеми неплатежів,

Розвиток банківської сфери при переході до цивілізованих ринкових від­носин відбувається не без труднощів. Як відомо, у радянські часи в колиш­ньому СРСР існувала єдина загальнодержавна банківська система. Перша половина 90-х рр ознаменувалася бурхливим зростанням банківського сек­тора у постсоціалістичних державах, що виникли на терені колишніх союз­них і автономних республік єдиного Радянського Союзу, що канув у Лету. В Україні цей процес супроводився безперешкодним перерозподілом банками на свою користь значної частини інфляційного податку, котрий сплачувався українською економікою за умови високої інфляції. Тобто становлення на ноги банківської структури України супроводжувалося небаченим досі вилу­ченням ресурсів з економіки. Подібний перерозподіл, образно кажучи, "сус­пільної паляниці" ще більш ускладнив становище економіки в цілому, її га­лузей зокрема. При цьому остаточний результат досягався не лише за раху­нок високої ціни кредитів (кредитних позичок), а й за рахунок власників розрахункових рахунків та інших безплатних банківських зобов'язань. Розви­ток пострадянських банків відбувався за умов нічим не стримуваної і жорст­кої до ризику конкуренції, часто й кримінального характеру, з порушенням норм фінансового, господарського, цивільного права, норм суспільної мора­лі зокрема. Нині у банківській сфері посилився, якщо так можна висловити­ся, "природний відбір": сильніші з банків залучають більш значні кошти вкладників, кращих фахівців-фінансистів, у тому числі дипломованих нау­ковців. Все ж, на думку експертів Європейського Економічного Співтова­риства, Україна, як і Росія, повторюватиме досвід інших посткомуністичних країн Східної Європи, де за економічною стабілізацією настало суттєве зву­ження банківського сектора і відповідно зміцнення інших структур.

п

"Фінанси України ) "ї ЧИ                                                                                       «^•^


Формування банківських систем у країнах з перехідною економікою (а ними є колишні радянські республіки, в тому числі й Україна) відбувається за одним, по суті, сценарієм: нинішня банківська мережа почала розвивати­ся з трансформації тією чи іншою мірою колишніх державних спеціалізова­них банків СРСР, що доповнювалася появою на фінансово-кредитному "не­босхилі" й абсолютно нових банківських утворень. Найменше зміни торкну­лися спецбанків Білорусі. Практично у тому ж вигляді збереглися в ниніш­ньому банківському комплексі Білагропромбанк, Білпромбудбанк, Ощад­банк, Білбізнесбанк. У* Республіці Білорусі з'явилися досить солідні комер­ційні банки, причому з участю російського капіталу. Досить несподівана криза банківської системи Латвії остаточно зруйнувала кордони капіталів ко­лишніх спеціалізованих банків (крім Ощадного). Найбільші литовські банки — Ощадбанк, Акціонерний інноваційний банк, Балтикбанк — теж виросли з колишніх радянських банків і зберегли свій профіль діяльності на фінансо­вому ринку. Більшість крупних банків у колишніх республіках була утворена за допомогою приватизації відділень колишніх спецбанків. Крім галузевих і колишніх спецбанків, шляхом приватизації були створені так звані "нові банки", які вже при своєму створенні були уповноваженими, оскільки їхні капітали значною мірою мали державне походження. Уповноваженим бан­кам були делеговані права щодо виконання депозитних, кредитних і деяких інших операцій з використання бюджетних коштів, а також розрахунково-касового обслуговування. Вони стали спеціалізуватися на веденні рахунків окремих груп бюджетних організацій. Їм було надано право встановлювати банкомати для обміну іноземної валюти на національну, а також для видачі і приймання наявної закордонної валюти і вітчизняних грошових ресурсів за пластиковими картками.