Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти, страница 15

-56                                                                                    "Фінанси України", 4'98


правові інститути, котрі б могли відповідати міжнародним стандартам органі­зації ринків капіталів. Потребує чіткого правового забезпечення й практична організацш безготівкових розрахунків із використанням банківських чеків.

Що стосується вексельного обігу в Україні, то його масштабному налагод­женню заважає відсутність належного законодавчого супроводження, котре б наголошувало на відомому указі Президента республіки. Досі не внесено сут­тєвих змін до Процесуального кодексу, не доведено до логічного завершення законодавчого, закріплення механізму банкрутства, майнової відповідальності. Такий правовий вакуум призводить, як не прикро, у ряді випадків до оспорю­вання окремими позичальниками у процесі роботи над боргами прав комер­ційних банків щодо реалізації Їх відповідальності за кредитною угодою, ос­кільки у відповідності з Цивільним кодексом укладення угоди про перехід од­ного виду зобов'язань до іншого призводить здебільше до втрати першим юридичної сили Крім того, комерційні банки потребують оплати відстрочу­вання боргу, оформленого векселем, роблять вексель процентним, що супере­чить нормативним документам Нацбанку України, якими не передбачено стя­гувати процентну оплату за вексельними борговими зобов'язаннями.

Варго зауважити, що у цілому ІІБУ поки що не горить бажанням актив­но, з ентузіазмом працювати з векселями, мотивуючи це неможливістю од­ночасно використати усі важелі, повний інструментарій фінансового ринку, що відомі світовій цивілізації. Потребують свого повномасштабного вирі­шення не лише економічні, а й юридичні питання валютного регулювання, котрі, як здається нам, мають повністю перейти до компетенції тільки Наці­онального банку країни. Дуалізм (НБУ і держава в особі уряду) у цій справі недоречний.

На сьогодні не має свого правового розв'язання і проблема сплати забор­гованості перед юридичними (500 млн. доларів США) і фізичними особами (до 25 млн. доларів США), що дісталась у спадок Україні після "кончини" СРСР. Угоду про нульовий варіант розподілу боргів колишнього Радянського Союзу було підписано ще у грудні 1994 р., однак усерйоз Верховною Радою України це питання не обговорюється й остаточно не вирішується. У цьому контексті заслуговує на увагу й проблема лібералізації валютного ринку країни. З метою налагодження ліберальних валютно-ринкових відносин і залучення додаткових валютних коштів до уповноважених банків ще 1 серпня 1995 р. був підписаний президентський указ "Про відкриття валютних рахунків фізичних осіб (рези­дентів і нерезидентів), але у зв'язку із загальною соціально-економічною неста­більністю його практична реалізація мала дуже й дуже скромні успіхи

Звертає на себе увагу й той факт, що досі не створено правового просто­ру для розвитку ринку коштовних металів, хоч потреба в цьому ринку назрі­ла і, так би мовити, стукає у двері. Сьогодні банки приймають і передають під заставу коштовні метали за кредитними угодами. Це все, що юридичне

"Фін.ші.и України '. 4'98                                                                                        •3/


дозволяється робити банкам із високоцінними металами. Отже, законодавче середовище по суті не сприяє розвиткові ринку коштовних металів.