Зазначимо й те, що вказаним законом частки у статутних фондах вітчизняних комерційних банків не передбачено. Фактично відсутня у ньому й правова норма щодо державного регулювання діяльності іноземних фінансових органів, що не може не ускладнювати можливості ефективного нагляду і контролю за роботою таких фінансово-банківських суб'єктів. Одначе новими поправками з комерційних банків знято обмеження на участь у статутних фондах інших банківських установ і відкриття дочірніх підприємств. Це сприятиме розвитку й зміцненню банківської справи. Але й тут не обійшлося без відголосків уже відомої і досить бюрократичної практики, за якою Нацбанку України було доручено в місячний термін розробити і ввести в дію
Екю — міжнародна (в основному для Європи) розрахункова валюта. 1 екю дорівнює 1,34 долара США Використовується у різних фінансово-банківських розрахунках і не порушує валютного суверенітету окремих держав
Зазначимо, що у розвинених країнах світу вказана частка участі іноземного капіталу перебуває в межах 10—15% від сукупних грошово-валютних ресурсів банківської структури.
"Фінанси України", 4'98 •33
економічні нормативи інвестиційної діяльності банків. Водночас у відповідності з новими правовими нормами закордонні банки мають юридичне (реальне, а не лише деклароване) право відкривати на українській території дочірні банки чи брати участь у створенні вітчизняних. А філіалів (використовуваних часто як канали для перекачування фінансових ресурсів за кордон) іноземних банків створювати не дозволяється.
Позитивним моментом є зняття обмежень на інвестування капіталу у створення нових підприємств чи модернізацію діючих, що, як можна думати, служитиме розгортанню інвестиційного процесу на економічному прос торі суверенної України. З іншого боку, посиленню контролю Національного банку України за діяльністю комерційних банків слугуватиме законодавче закріплення права надання НБУ ліцензій на здійснення банківських операцій. Заслуговує на увагу і встановлення єдиного порядку проведення ліцен зування для вже існуючих банків, що дасть змогу уникнути у цій важливій справі "індивідуального порядку", недоречної самодіяльності.
Разом із тим у фінансовому законодавстві нашої держави немає такої "дрібниці", як правове тлумачення банківської таємниці, що не може не створювати маси складнощів та незручностей, дискомфорту у взаємовідносинах із різними відомствами, господарськими суб'єктами, управлінськими структурами, місцевими й республіканськими органами влади, що можуть вимагати від них будь-якої інформації.
Враховуючи специфіку банківської діяльності, що полягає в роботі не лише з власними, а й із залученими коштами, немає можливості поширюва-•іи дію норм Закону України "Про господарські товариства" на комерційні банки, що функціонують у вигляді акціонерних товариств, а тому існує потреба в розробці й прийнятті закону про акціонерні банки.
Незаперечним фактом, вимогою життя є необхідність чіткого законодавчого забезпечення (оскільки наявне не дає відповіді на чимало питань) формування в Україні такого невід'ємного атрибуту цивілізованої ринкової економіки, як повноцінний фондовий ринок. Характерною особливістю законодавства у сфері цінних паперів (Закони України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", Положення "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", а також значний масив нормативних документів — інструкцій, розпоряджень — Мінфіну, Фонду держмайна України, НБУ) є відсутність єдиної стратегії, що свідчить про недосконалість законодавчого механізму, про неврегульованість багатьох питань фондового ринку, приватизації взагалі.
Для успіху виконання державної програми щодо розвитку національного фондового ринку конче актуальним питанням на перший план виходить оп-тимізація правового середовища. З огляду на це слід виробити і здійснювати курс єдиної державної політики в галузі випуску та обігу цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, чеків, векселів тощо) і сформувати економіко-
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.