Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти, страница 11

Однак не всі слушні рекомендації бізнесменів ураховуються належним чи­ном, що певною мірою гальмує формування єдиної законодавчої стратегії Ок­рім цього, зростаючий потік нормативних документів різного рівня нерідко навіть створює основні закони. Ось хоча б такий приклад: у Законі "Про Цен­тральний банк Російської Федерації" стверджується, що банки мають право створювати резерви на випадок позичкової заборгованості і знецінення цінних паперів. Ці резерви повинні утворюватися за рахунок доходів банку до сплати податків. А Мінфін, Центробанк, Державна податкова інспекція розіслали вказівки податковим інспекціям, суть яких у рекомендаціях не приймаїи цих нарахувань при розрахунках оподатковуваної бази по податку на прибуток

Коротко зупинимося на реформуванні банківської системи держав СНД. Візьмемо для прикладу Казахстан. Тут прийнятим Законом про банки і бан­ківську діяльність (6 вересня 1995 р.) Національному банку надані додаткові права і повноваження, в тому числі у сфері ліцензування і у питаннях керу­вання комерційними банками. Законодавче вщкрито доступ іноземному ка­піталу до банківської системи Казахстану. У відповідності з буквою нового закону банк з участю іноземного капіталу класифікується як "банк другого порядку" До таких належать ті банки, у яких 50% пакета акцій перебувають у розпорядженні, власності чи контролюються особою, котра проживає на території Казахстану; або ж понад 50% акцій банку, що знаходяться на вка-

"Фінанси України", 4'98                                                                                    ^А


заній території, належать особі, яка не проживає на території цієї країни і банк виступає як довірена особа.

Чинним законодавством допускається створення у країні транснаціо­нальних банків. Водночас передбачено й захист вітчизняних банків від іно­земної конкуренції за допомогою того, що: банк, котрий не знаходиться на території Казахстану, може вважатися "материнським банком" для дочірніх банківських філіалів лише в разі підтвердження своєї кредитоздатності від Нацбанку Казахстану; тільки НБК може санкціонувати відкриття філіалу за­кордонного банку в' Казахстані й за умови, що вже минув рік функціонуван­ня цього банку як "материнського банку".

Що ж до Грузії, то тут парламент у 1996 р. прийняв Закон "Про діяль­ність комерційних банків", що остаточно закріпило дворівневу банківську систему Визначено, що всі банки, крім Національного, є комерційними у формі акціонерних товариств чи товариств з обмеженою відповідальністю. Новий закон чіткіше визначив функції й напрямки діяльності комерційних банків. Водночас цим Законом обмежується діяльність комерційних банків. Так, вони не можуть займатися лізині овими операціями, купівлею-продажем золота, інших дорогоцінних металів Однак закон дозволяє створювати до­чірні підприємства, які можуть займатися цією справою Інтерес для вітчиз­няних банкірів можуть мати передбачені у Законі нові підходи до надання банківської інформації Вони базуються на повній конфіденціальності усьо­го, що може стосуватися рахунків клієнтів, руху їхніх коштів, при цьому дос­туп до подібної інформації закритий навіть для контролюючих органів, у то-і му числі й для податкової інспекції, і за законом таку інформацію можна об­народувати тільки рішенням суду після порушення кримінальної справи.

Спірним питанням у новому законі є фіксація норми про те, що коли комерційні банки порушують договірні умови з переказу (переведення) кош­тів, то вони штрафуються у розмірі 0,5% від усієї суми за кожен простроче­ний день. Насправді ж певні суми штрафних санкцій повинні залишатися прерогативою конкретних договорів, оскільки вони залежать від стану справ у економіці і можливостей конкретного банку.

Кілька слів про досвід Естонії. У 1996 р. тут був підготовлений законоп­роект про гарантування збереження вкладів, яким передбачено утворення спеціального фонду для забезпечення фізичним і юридичним особам збере­ження заощаджень у разі неплатоспроможності комерційних установ. Капі­тал фонду в розмірі не менш як 3% від сум гарантованих заощаджень фор­мується за рахунок вступних і членських внесків банків. При цьому участь у фонді є обов'язковою для всіх, хто має ліцензії банків, і є умовою одержан­ня ліцензії новими банками, що виникають.