Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти, страница 12

Оцінюючи законодавчу базу формування національної банківської сис­теми, необхідно відзначити такі моменти: по-перше, саме недосконале бан-

32                                                                                    "Фінанси України", 4'98


ківське законодавство, з яким Україна зустріла перші роки своєї незалеж­ності, сприяло досить слабким банківським установам (багато з яких до бан­ків узагалі можна вщнести досить умовно) у здійсненні усіх розрахункових операцій, до яких входило навіть виконання бюджету. По-друге, заборона на інвестиції банків у промисловість, що існувала до недавнього часу, ще біль­ше ускладнила соціально-економічну кризу в країні По-третє, статус-кво у правовому забезпеченні банківської діяльності в Україні (поряд з іншими чинниками) виявився гальмом для залучення до країни закордонних інвес­тицій. По-четверте, навіть і без іого далеко не досконале вітчизняне банків­ське законодавство часто-густо або ж виконується частково, або взагалі нех-тується (нігілістичне ігнорується). За приклад може правити те, що Націо­нальний банк України, не маючи достатніх законних підстав, здійснює кре­дитно-розрахункові операції Гостро відчувається відсутність спеціального закону про Національний банк України.

Заради справедливості зазначимо, що у парламенті накопичено великі пакети законопроектів, у тому числі про фінансово-банківську справу, які конче необхідні практиці господарювання. Але, хоч як прикро, "законодав­чий локомотив" рухається досить повільно, а час не може чекати. Необхід­ність якомога швидшого прийнягія й реалізації закону про діяльність голов­ного вітчизняного банку зумовлюється тим, що НБУ, функціонуючи понад п'ять років, ще не має великого досвщу і традицій, які мають провідні бан­ківські структури Заходу. Скажімо, Центральний банк Великобританії — Банк Англії перейшов 300-річнии рубіж свого життя. Без наявності закону про наш головний банк важко визначити перспективи роботи усієї фінансо­во-банківської системи Української держави.

Відсутність законодавче закріплених функцій головного банку країни про здійснення державної грошово-кредитної політики, емісійної діяльності і ке­рування макроекономічцою ситуацією у господарських процесах періодично призводить до "перетягування канату" й цій важливій сфері між законодав­чою і виконавчою владою, до "війни амбіцій" між різними гілками влади, уп­равлінськими структурами, що, зрозуміло, не може сприяти одужанню нашо­го хворого суспільства. Як, скажімо, можна оцінити суперечки, пропозиції парламентарів надати Національному банку України статус державної устано­ви, проти чого сам Нацбанк рішуче заперечує, фактично відмітає з порога подібну пропозицію. Існуючий порядок подання розроблених НБУ "Основ­них напрямів державної грошово-кредитної політики" на затвердження Вер­ховною Радою республіки за умов переходу до цивілізованого ринку є справ­жнім анархізмом, не заслуговує на добре слово. Ще шість років тому (в 1991 р.) прийнятий в Україні Закон про банки і банківську діяльність не зміг ефек­тивно контролювати фінансово-банківські інститути на старті становлення ринкових відносин в економіко-правових просторах нашої Вітчизни. Недос-

•зч

"Фінанси України", 4'98                                                                                          "-'""'


коналість правового механізму контролю з боку НБУ щодо комерційних бан­ків спричинила значною мірою те, що останні "зробили свій вагомий вне­сок" у нарощування темпів інфляції, котра "дала змогу" Україні увійти до числа світових лідерів інфляції (у 1993 р. середньорічний показник інфляції в Україні за оцінками фахівців перевищив 10 тисяч процентів).