Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти, страница 10


Поряд із цим зауважимо, що найповноціннішу (не йдеться, звичайно, про її повну, якісну відповідність міжнародним юридичним вимогам щодо законо­давчих актів) законодавчу базу, яка регламентує діяльність банківських уста­нов, має сьогодні Російська Федерація. Характерно, що у новій редакції Ци­вільного кодексу Росії друга його частина присвячена різним видам комерцій них зобов'язань. Зокрема, вона містить статті про банківську діяльність. У від­повідності з вимогами цього кодексу залучати вклади громадян надається пра­во лише тим банкам, які мають на це спеціальну ліцензію. Крім того, вводять­ся гарантії повернення банківських вкладів (депозитів) шляхом їх обов'язково­го страхування. Договір про банківський вклад має бути укладений у письмо­вій формі, ііри цьому вкладник повинен одержати якесь посвідчення.

У Росії перший етап роботи над докорінним оновленням законодавства про Центральний банк, банки, банківську діяльність практично завершено. Вже 5 травня 1995 року Закон про Центральний банк росії вступив у силу, набув, так би мовити, "прав громадянства". Законом про Центральний банк Росії передбачено створення Національної банківської ради, затверджуваної Державною думою. Законодавче закріплено участь Центрального банку у статутних фондах інших банківських установ Це не зовсім просте питання тривалий час буде предметом дискусії між законодавчою (що побоювалась у разі збереження статус-кво приватизації найбільших банків, якими ь Ощад­банк і Зовнішекономбанк Росії) і виконавчою гілками влади, яка є прихиль­ником протилежної лінії. Все ж було прийнято компромісне рішення. Пре­зидент Росії Єльцин Б. М. 6 січня 1996 р. підписав Федеральний указ "Про внесення змін і доповнень до статті 5 Федерального закону "Про Централь­ний банк Росії". Ним, зокрема, передбачено продовження терміну участі Центрального банку в статутних капіталах найбільших російських кредитних установ — Ощадбанку і Зовнішекономбанку — до 2000 року, що покликано сприяти реалізації Центральним банком Російської Федерації єдиної кредит­но-грошової політики у перехідний період.

Такий курс фінансово-кредитних заходів сприяє становленню і зміцнен­ню дворівневої банківської системи Росії і сприяє забезпеченню гарантій щодо збереження вкладів громадян — основних вкладників Ощадбанку. Схвалено було також Закон "Про обов'язкове страхування банківських вкла­дів громадян". Були внесені зміни й зроблені доповнення до Закону Росій­ської Федерації "Про податок на прибуток підприємств і організацій", яки­ми зменшувались розміри ставок податку на прибуток, що зараховується до федерального бюджету, для банківських установ, які співпрацюють із селян­ськими і фермерськими господарствами. Йде досить інтенсивна законотвор­ча робота із створення таких документів, як закони "Про муніципальні бан­ки", "Про неспроможність банків і інших кредитних організацій". Банком Росії розроблено проект закону про перевідний і простий векселі, що має на

•О                                                                                 "Фінанси України" 4'98


меті впорядкувати вексельний обіг у Росії, посилити економічні та правові санкції за несплату векселя. У проекті дається чіткіше визначення поняття "аваль", вводиться поняття "вексельна дієздатність", окреслюється коло осіб, котрі мають право випускати векселі На порядку сьогодення виступає розробка законопроекту про спеціалізовані банки.

Правовому забезпеченню банківської діяльності сприяють і президентсь­кі укази, розпорядження. Так, зокрема, Єльцин Б.М. видав указ "Про ство­рення Російського фінансово-банківського союзу", яким передбачено об'єд­нання^ банків із державною часткою капіталу для фінансування федеральних програм (газифікація сільських населених пунктів, будівництво ліній зв'язку, портів, модернізація транспортних вузлів і т.ін.). Метою організації такої структури є створення умов, за яких держава могла б здійснювати регулюю чий вплив на банківський сектор не лише за допомогою Центрального бан­ку, а й забезпечувати врахування інтересів держави у діяльності комерційних банків. Значення цього кроку в тому, що саме банкам із державною часткою в капіталі більше схильні довіряти інвестори, оскільки вони можуть розрахо­вувати на втручання держави при виникненні труднощів у діяльності таких банків. Позитивним є російський досвід роботи громадської ради банківсь­кого законодавства, до якої входять представники комерційних банків, їх об'єднань і Центрального банку Росії, проведення "круглих столів" з указа­них проблем.